Вчора мені допомагала проводити жіночі вікові посвяти п’ятирічна Даночка. Коли я почала розповідати в нашому жіночому колі про те, як наші душі йшли на втілення, дівчинка несподівано підтримала мене і продовжила тему:
«Я пам’ятаю, як це було зі мною, – сказала вона. – Я жила на небі у великому Палаці. Спочатку я пройшла через золоту залу, де живе мій Небесний Батько, потім увійшла в срібну залу, де живе моя Небесна Мати. У цій залі в стінах було багато отворів і багато дітей, які прийшли сюди вибирати собі батьків. Я побачила отвір, над яким написано ім’я моєї мами – «Наташа» і мені воно дуже сподобалося. Я заглянула в отвір і побачила маму, вона теж мені сподобалася. Тоді я пірнула у цей отвір – і опинилася в маминому животику».
Розповідь дівчинки так надихнула нас, що ми теж легко згадали і побачили себе в Духовному світі під час медитації і ще більше налагодили контакт зі своєю душею.
Ми дуже зблизилися і здружилися за цілий день перебування в духовних практиках на природі. І коли прощалися, то Даночка ніжно обняла мене і сказала: «Ти моя Богиня! Ти і є моя Небесна мама!» Її слова розчулили мене, але я сприйняла їх не тільки, як емоції дитини, а як інформацію. Так, вона побачила в мені ту, до якої я звертаюся в молитвах, перш, ніж почати посвяти – Велику Богиню Матір. Саме її енергії я запрошую в наше жіноче коло і пропускаю їх через себе як духовний провідник.
No Comments