Я сьогодні вперше сама зайшла в метро в Барселоні. Воно дуже складне. Тому до цього часу я надавала перевагу пішій ході. О, скільки ж кілометрів я вже тут находила! Бувало навіть більше десяти за день.
Але сьогодні я поспішала на урок і потрібно було скористатися транспортом. Перед цим я попросила подругу, яка тут все знає, пояснити мені, як проїхати. Вона мені відповіла: «Ти можеш запитати це в гуглкартах».
Гугл привів мене до метро. Але ж там немає пояснення, як переходити з лінії на лінію. А ліній тут набагато більше, ніж в звичному Київському метро.
Я поїхала не туди, вийшла, коли це зрозуміла, сіла на лаві і розгубилася: де ж знайти потрібну станцію? Та замість того, щоб увімкнути уважність, пошукати переходи, я почала злитися на подругу. Невже вона не розуміє, що я… І тут накрило відчуття безпомічності. Я така маленька, я сама не можу нічого сказати, мені потрібна мама. Ось що це було за відчуття насправді.
Мій внутрішній спостерігач з цікавістю дослідника пішов у моє відчуття розпачу. Я зрозуміла, що саме так зляться діти, коли в них щось не виходить. Найчастіше зляться на маму.
А на кого ж зляться, ображаються дорослі, коли в них щось не виходить? Принцип такий самий. Якщо для дитини мама – це Всесвіт. То для дорослої людини вже немає посередника між нею і Всесвітом. Отже насправді ми відчуваємо злість на Всесвіт, коли з нами трапляється щось не так.
Але, як в дитинстві, за звичкою ми шукаємо когось, на кого можна розізлитися, образитися, як колись на маму. Це може бути подруга, близька людина, чоловік вдома, керівник на роботі…
Ця думка прийшла в метро в пошуках потрібної лінії. І це був інсайт, що будь-яка образа на будь-кого – це образа на Бога (адже Бог-Творець – це і є наш Всесвіт).
«Всесвіте, ти про мене не так дбаєш, ти мене не так любиш, ти мені не те даєш», – десь отак можна потрактувати всі наші дорослі образи.
Цей інсайт приніс мені енергію натхнення. В цей момент я зрозуміла, що вже ніколи не зможу на когось злитися і ображатися. Я заспокоїлася, увімкнулась моя уважність, активізувалась моя доросла частина – і я помітила на стіні невелику синю стрілочку, яка й вивела мене з червоної лінії на потрібну мені синю. Це були ще ті лабіринти! Але після цього метро Барселони стало для мене зрозумілим назавжди.
Articles by Olena Charodiya
Свято Богині Долі
24 листопада святкуємо день Богині Долі, при чому, – саме жіночої Долі. За традицією в останню п’ятницю листопада жінки збиралися разом, ворожили, проводили ритуали закликання щасливої Долі в своє життя. Наприклад, готували ритуальну кашу і кликали добру Долю до столу пригостилися.
Вважалося, що Велика Богиня Матір – Мокоша допомагає кожній вагітній жінці виносити і народити дитину. А до новонародженого вона посилає свою дочку Долю. Доля дає дитині Золоту нитку, ця нитка впрядається в загальнолюдський килим буття, створюючи особливий візерунок – дорогу Долі.
Часом людина втрачає зв’язок зі своєю Долею, губить золоту нитку. Тоді приходить Недоля, приводить з собою своїх діток злиднів і дає людині сіру нитку життя. Недоля – Богиня випробовувань. Яку нитку тримає людина – золоту чи сіру? Це видно по тому які події відбуваються в її житті. Але, навіть, якщо життя стало сірим і важким, поки людина жива, вона знову може віднайти свою Долю і взяти в свої руки золоту нитку життя. Тільки треба цього дуже хотіти.
Доля також дає підказки – чи тим шляхом йдеш, який вона призначила.
Дивовижну підказку я отримала в Іспанії. Я приїхала сюди в жовтні. Першого листопада перегорнула іспанський календар, який висить на стіні в квартирі моєї подруги – а там атмосфера свята Долі – мама з дочками сидять за столом і всі разом шиють покривало. Мабуть, щось знають і в Іспанії про це свято. Або просто листопад асоціюється з теплою атмосферою дому, з жіночим рукодільництвом.
Від цієї картинки справді дуже тепло. Так мама посвячувала дочок в секрети жіночого буття. Так за спільними домашніми справами, за рукоділлям приходило розуміння і сприйняття свого жіночого місця в сім’ї, в роду. Це місце господині. Кожна дівчинка нею колись стане.
Як добре відчувати жіночу підтримку, сестринство. Саме такі енергії тут на чужині мене повністю огорнули. Такі добрі, теплі жінки трапляються на моєму шляху – ніби посланниці Долі.
В ці дні я також згадую найголовніших жінок в моєму житті – маму і бабусю. Щоб заручитися їхньою підтримкою, я склала таку мантру: «Бабуся, мама і я – ми жінки. Ми рідні жінки. Ми справимося».
О, як стає ресурсно від поєднання з родовою жіночою силою! Я відчуваю, як подобається Богині Долі, коли жінки єднаються, коли проявляють співчуття одна до одної, коли обіймаються.
Особливо важливо, щоб між рідними жінками була любов і прийняття, щоб родова сила любові текла без перешкод – від матері до доньки – тоді й буде в нащадків щаслива Доля.
Серце і Розум
Я сьогодні йшла вулицями Барселони і побачила цей малюнок (графіті). Мозок, тобто розум зображений з рогами, як у Диявола. А серце – з німбом, як у Святих.
Це дуже точна метафора. Адже саме розум (ум) часто підказує нам диявольські рішення, які руйнують нас самих і наші зв’язки з близькими. А рішення від серця – животворні, добрі, вони співпадають з Божим планом. Так би мовити, угодні Богові-Творцю. Бо серце – це Любов. І Бог – це Любов.
Рішення від розуму (ума) – це часто рішення нашого видуманого Ідеального Я або Его. Це план, проект, ментальна конструкція, уява про те, як має бути. Вона не жива, не справжня. Вона існує тільки в голові, в думках.
Коли ми всю свою увагу переміщаємо в розум (ум) і починаємо підганяти живий світ під наші ментальні конструкції, ми стаємо тиранами, навіть не усвідомлюючи це.
«Стань таким, як я хочу!» – каже розум.
«Я Люблю тебе таким, як ти є», – каже Серце.
Перед натиском розуму живе закривається, захищається, стискається.
Перед люблячим серцем живе відкривається, посміхається, радіє, бавиться, росте.
Віддати предкам їхнє
Тиждень, який ми зараз проживаємо – поминальний. В народній традиції його називають Осінні Діди. Наші предки – це і є Діди. Тому зараз дуже важливо їх згадувати, вечорами запалювати для них свічку, дякувати їм за життя. Тривають Осінні Діди до 31 жовтня – ночі Велеса, коли головний Бог світу Нави (світу мертвих) приймає від Білобога і Перуна (літніх світлих Богів) керівництво всіма природніми і енергетичними процесами в темний і холодний період року. Отже зараз ми входимо в енергії Велеса – Бога мудрості, багатства і таємних знань. Предки, яких ми згадуємо перед ніччю Велеса, допомагають нам гармонійно увійти в темний період року.
Сьогодні, в останню п’ятницю жовтня, поминають жінок Роду і називають цей день Осінні Баби. Тож сьогодні запаліть свічку для своїх бабусь, матерів, які перейшли в потойбіччя.
9 років тому в ці дні я допомагала здійснити перехід моїй мамі, яка випустила свій останній видих саме в ніч Велеса. Після того я почала відчувати, як прибуло в мені знахарської сили жінок мого роду. Адже ця сила нікуди не дівається, її, як вогонь факела, продовжують нести нащадки в естафеті поколінь роду. Відчуйте себе у ці дні таким факелом.
Взагалі, згадуючи предків, подумайте, що саме вони вже здобули для вас, і зараз ви володієте цим по праву спадкоємця.
Колись в 30-ті роки минулого століття моя бабуся Каліста, молода 19-річна дівчина, втекла з лісоповалу, сама пройшла через Архангельські ліси і вижила. Ще й заміж вийшла за коханого, про якого мріяла. Тікала до нього.
Коли я помічаю, що якимось дивом мені вдається жити поза обмежуючими правилами «матриці», я розумію – це тому, що моя бабуся Каліста втекла з «матриці» ще в минулому столітті. Це вона проклала мені дорогу в свободу.
Але також предки могли передати нам якісь свої важкі задачі, свою карму. Не тому, що вони так хочуть. А тому, що так спрацьовує закон роду – енергія йде від старшого до молодшого, як кажуть в практиках з «Родовими сузір’ями» (розстановках): «Ти старший, а я молодший, ти даєш – я отримую». Так, ми отримуємо все, що вони дають. Навіть, якщо не хочемо таке брати, це відбувається на рівні родового несвідомого. Тому й помічаємо, що повторюємо небажані сценарії предків.
Мені пощастило в серпні побувати в Луцьку на семінарі психотерапевта з Берліна Мальте Лооса. Він провів з нами практику, під час якої ми змогли віддати предкам якесь внутрішнє обмеження, негативну програму, яку помітили в собі, ніби якийсь чужий тягар. Ми робили її за принципом «розстановок» в парах, де віддавали не своє «заміснику» предка.
Я відчула чудодійну силу цієї практики відразу. Мені захотілося застосувати її з моїми клієнтами. Як це зробити без реального замісника? Я спробувала зробити це з деревом. Адже дерево – це і є символ роду! Вже всі мої клієнти це зробили і мають чудові результати!
Сьогодні хочу поділитися з вами сценарієм цієї практики, як я її описала.
Практика-розстановка «Віддати предкам їхнє»
Знади усамітнене місце, де є дерева, вибери якесь дерево і підійди до нього зі шматочком хліба.
Перед цим подумай:
що тебе стримує, відтягує назад або напружує, але причину ти не можеш пояснити. Можливо ти несеш на собі чужий тягар, чужі програми, щось, що належить іншій людині, яку ти підсвідомо копіюєш, щоб виразити їй повагу (це можуть бути хтось з батьків або предків).
Наприклад, коли я робила цю вправу, я зрозуміла, що є щось, що стримує мене від розширення масштабу моєї професійної та творчої діяльності, бо тоді я буду багата і знаменита і цим буду дуже відрізнятися від моїх батьків, бабусь, дідусів, для яких умовами виживання були бідність і непомітність. Інакше їх би вбили в тоталітарній державі.
Оце щось, що мене стримує від більш масштабного прояву, можна назвати словом симптом.
Отже:
Крок 1. Ти тримаєш в руках шматочок хліба і подумки призначаєш його симптомом тієї програми, якої ти хочеш позбутися.
Крок 2. Ти стоїш біля дерева, яке представляє того, кому насправді належить цей симптом. Підійти до цього дерева, подивись на нього, як на живу істоту, протягни йому шматочок хліба і скажи:
– Я несла це дуже довго, те, що належить тобі. Воно не моє. Воно твоє. Зараз я тобі це віддаю.
Крок 3. Поклади хліб перед деревом і скажи дереву такі слова:
– Я буду з тобою, але по іншому. Дякую тобі.
Трохи постій і поспостерігай за змінами в тілі. Чи є відчуття полегшення? Можеш злегка струсити щось уявне з тіла, якщо є потреба. Розправ плечі, вирівняй осанку, повернися до дерева спиною і йди в своє життя.
Якщо вам потрібна моя допомога, щоб краще зрозуміти свій родовий сценарій, що саме треба віддати предкам, зрозуміти поняття «особиста совість» і «родова совість», як жити так, щоб вони не конфліктували між собою, – запрошую на мої терапевтичні сесії, індивідуальні консультації, розклади на картах «Боги».
Мої Кола Творення
Вітаю, Божественні! Сьогодні пропоную поміркувати про своє власне світотворення і для когось відкрию, а для когось, хто в темі, нагадаю правильну структуру творення свого гармонійного світу.
Згадайте, як камінчик падає в воду ставка чи озера і від нього починають йти кола по воді. Подібно до цього від кожної людини розходяться енергетичні кола. Вчора я писала вам про Закон тяжіння – про що ми думаємо, тим ми й стаємо, те й отримуємо. Отже ми стоїмо в своєму світотворенні в центрі і притягуємо до себе те, про що думаємо. Будемо багато думати про війну, руйнування, політику, кризи – буде в центрі, тобто всередині нас війна і ми, не бажаючи того, станемо джерелом війни.
Часто жінки, у яких є діти, повністю розчиняються в дітях і забувають про себе, чоловіка. Тоді в центрі світотворення такої жінки стоїть її дитина. І цій маленькій, ніжній істоті доводиться тримати на собі, своїй енергії все світотворення її мами, бо мама поставила її в центр. Звичайно, дитина не витримує такого енергетичного навантаження, і починає часто хворіти, втрачає сили або повільно розвивається розумово і фізично. Або бунтує проти відведення їй не свого місця – агресує, грубить мамі. А мама ще більше дає увагу дитині, бо хибно думає, що таким чином вона задовольнить всі її потреби. Насправді, в кожного з нас є потреба в автономії. Задовольняти цю потребу – це означає дати собі та іншому можливість бути центром свого світотворення.
Що ж має бути в центрі? Відповідь очевидна – це Я. Тільки є різниця в Я-Его і в Я істинному, поєднаному з Божественним Першоджерелом життя. Якщо в центрі знаходиться Я-Его, то матимемо егоцентрика, який думає тільки про себе. Всі його кола творення – це роздуте велике Я-Его.
Якщо в центрі – Я, з’єднане з Богом, то цей центр (людина) під’єднаний до Першоджерела життя, і його світотворення само вибудується у гармонійну структуру і завжди буде отримувати енергетичне живлення від Вищого Божественного Центру до Центру Людського. Так, живлення йде тільки від центру до центру – це Вертикальний Потік між Небом і Землею.
Отже ви стоїте в центрі свого світотворення – це і є перше коло творення. Відповідно до закону тяжіння, якщо ви будете думати більше про свою Божественність, завжди на зв’язку зі своїм Вищим (істинним Я), всі ваші відчуття – це ніби продовження того, що через вас відчуває Бог, то ваш центр – це «Я і Бог».
Друге Коло творення – «Я і моя пара». Це партнерство. Це кохання між чоловіком і жінкою. Завдяки якому народжується трете коло – «Діти».
Отже гармонійне світотворення складається з таких кіл: Я-істинне (божественне), мій партнер, мої діти – і тільки потім все інше – батьки, родичі, друзі, колеги, громада, суспільство, країна, світ. Саме в такому порядку.
Таким чином, ви зможете вплинути на події в своїй країні і згармонізувати їх, якщо всередині вас живе гармонія між «Я і Бог», а далі гармонія в парі, гармонія в стосунках з дітьми, гармонія в стосунках з батьками, з друзями, колегами…
В нашій країні зараз йде війна. Це коло творення в кожного з нас, українців, у вогні, руйнуваннях, біді. В цьому колі щодня гинуть невинні люди. То ж подивіться на свої більш ближні кола – наприклад: «Я і мої батьки», «Я і мої діти», «Я і мій партнер». Чи не має між вами війни? Чи не помирає щодня щось живе у ваших стосунках, у вашому спілкуванні з близькими? Подумайте, що ви можете зробити, щоб припинити цю війну, на яку ви насправді, маєте вплив.
Коли хтось з близьких нервує і зриває на вас злість, зрозумійте, що він так виражає свій прихований страх. Не запалюйтеся його гнівом. Поспівчувайте. І також поспівчувайте собі, попіклуйтеся про себе. Може, просто зробіть йому і собі чай, дістаньте з буфету щось солоденьке…
У англійців є такий вислів чемності. Вони запитують при зустрічі: «How life is treating you?» – «Як життя ставиться до тебе»? Це наше «Як ти?» Але саме таке формулювання заставляє замислитися: Так, життя якось до мене ставиться – і це проявляється через ставлення до мене моїх батьків, дітей, коханого (коханої), моїх колег, мого уряду, мого президента… Всі вони насправді показують, як я ставлюся до самого (самої) себе.
Як обрати себе і добре ставлення до себе і при цьому не стати егоцентристом?
Мені особисто допомагає намір: присвячувати Богові все, що я роблю. Я кажу собі: «Серед незліченних квітів у саду Бога є лише одна квітка, турботу про яку Бог довірив мені – це я. Те, чим я живлю себе, те, у що я одягаю себе, те, чим я дихаю, і поряд з ким знаходжуся, те, як я дозволяю іншому поводитися зі мною – все це є моє служіння Богу, моя відповідальність перед ним. Наскільки щаслива моя квітка – настільки я люблю Бога і створене ним життя. Так я виконую місію, довірену мені на цій землі».
Земна Матір
Вітаю, Божественні! Сьогодні присвятимо день роздумам про свою земну маму, яка при підтримці Великої Матері Землі народила наше фізичне тіло – наш аватар. Завдяки цій жінці ми отримали можливість потрапити в цю чудесну гру – життя. А далі вже від нас залежить, ким ми будемо в цій грі – чи жертвою обставин, чи співгравцем з Богом, тобто Творцем свого життя. Нажаль, більшість людей не можуть вирости з дитячої свідомості, мають претензії до мами, що вона недолюбила, не так любила тощо. Це і є позиція жертви.
Гравець, творець – це той, хто розуміє: за все, що зі мною відбувається, відповідаю тільки я. В нього немає претензій до жодної людини, в тому числі і до себе. Навіть, якщо стається якась помилка. Її можна виправити, якщо прийняти те, що сталося, як свою відповідальність.
Ми ніколи не зможемо змінити те, з чим ми боремося. Ми можемо змінити лише те, що ми прийняли – тоді воно в наших руках, ми можемо розкласти це на частини і скласти по-новому. Так мислить дорослий. А дитина шукає винних.
Якщо вам винна мама – ви дитина, скільки б років вам не було. І ви не дивитеся вперед в своє майбутнє, ви повернуті обличчям назад в попереднє покоління – до мами, щоб її винити, щоб їй жалітися.
Якщо мамі хтось винен – ваша мама – дитина. Ви також будете їй винні. Ображеному стають винні всі, хто до нього наближається. Така мама буде забігати наперед, ставати перед своєю дорослою дитиною, щоб її звинувачувати і їй жалітися і щось від неї вимагати. Вона ставить вас на місце своєї мами, до якої в неї теж є чи були свого часу претензії. Таким чином люди сходять зі свого місця в родовій системі, і система стає хворою, з вивихами. Можливо, ці вивихи йдуть ще від попередніх поколінь.
Щоб налагодити стосунки з мамою і з родом, треба, щоб кожен в родовій системі зайняв своє місце. При цьому не заставляйте маму зайняти місце мами. Якщо вона давно з нього зійшла, в неї не виде це одразу. Почніть з себе. Займіть своє місце. Для цього треба просто розвернутися обличчям в майбутнє. А це для тих, в кого є претензії до мами, – поворот на 180 градусів.
Це ж кардинальні зміни! Може не вийти одразу. Заважає страх. Контролерам дуже страшно дивитися в майбутнє, бо його неможливо проконтролювати, воно непередбачуване. Простіше бути дитиною дивитися на маму і контролювати, що не так робить мама. Або що робить не так той, на кого переноситься образ мами (це може бути чоловік, власна дитина, подруга, керівник на роботі, президент в країні…).
Спробуйте правило маленьких кроків. Почніть день з того, що скажете собі: «За все, що сьогодні відбудеться, відповідаю я і тільки я, бо я доросла людина, творець свого життя. Якими б не були ситуації цього дня, я їх творець». І проживіть цей день як творець. Ввечері подякуйте собі за те, що ви справилися з усіма викликами життя і нікого не звинувачували, ні на що не жалілися. Повторіть це наступного дня. Поступово це стане доброю звичкою.
Це не просто хороша звичка бути відповідальним за себе, це ще й дуже ресурсний стан. Бо на ваші власні рішення і дії вам дається універсальна енергія життя. Творець дає енергію для творення. Якщо ви чекаєте, щоб вам хтось щось сотворив і організував, ви потрапляєте в залежність від цієї людини, ви залежні від її енергії. І знову ж таки, ви назначили цю людину на роль вашої мами, а себе на роль дитини. Вам завжди буде мало енергії, бо інша людина не повинна вам її давати, якщо ви дорослий. У кожного дорослого має бути свій прямий канал живлення, приєднаний до Першоджерела життя – Бога. І він є. Тільки перекритий у тих, хто в ролі жертви. До речі, тиран – це також жертва, тільки її зворотна сторона.
Ось чому у людей з претензіями «недолюблених жертв-тиранів» мало енергії. В них її мало ще й тому, що висхідний потік сили, що йде від роду, також перекритий. Якщо є претензії до мами, а мама – це двері в родовий канал, то двері будуть міцно зачинені і родова сила не тече до такої людини. Їй залишається тільки бути вампіром – жалити, винити, сварити своїх близьких – тим самим відбирати у них енергію. Але ця енергія буде низькочастотна – це енергія роздратування, гніву, болю, страждань – адже поряд з тираном-вампіром проживаються тільки такі емоції.
Зараз часто звучить слово «пробудження». Різні духовні учителі закликають нас пробудитися. Що це означає? Ні що інше, як взяти відповідальність за своє життя на себе. Це і є стати свідомим творцем свого життя – підключитися до енергетичного каналу Бога-Творця і каналу свого земного роду. Все – ви пробуджений, ви вийшли з матриці, сон розуму скінчився.
Янголи серед нас
22.02 2022 я задумалася, яку краще зробити практику у цю магічну дату і згадала про 11 днів чудес. Час від часу її роблю в особливі дні сили, або коли проживаю якісь труднощі. Ця практика допомагає активувати чудеса в житті. Робити її дуже просто. Треба закликати Архангела Михаїла з його янгельським воїнством і перед ними оголосити 11 днів чудес в своєму житті. Попросити їх допомогти ставатися чудесам. І пообіцяти, що я буду концентруватися на чудесах, тримати їх в фокусі зору, щодня їх помічати, а перед сном дякувати за маленькі і великі чудеса, що ставалися за день. І так і буде.
Цікаво, що в той момент, коли я оголошувала 11 днів чудес, я почула від Вишніх Сил, що треба оголосити 14 днів. І я так і зробила. Ніби самі Ангели це підказали, що особливими будуть саме 14 днів. Це з 22 лютого по 8 березня. На цей строк у мене складено договір з Архангелом Михаїлом про підтримку. А тепер я розумію, що це особливий строк для всієї України, де я зараз перебуваю.
Через день почалася війна.
24 лютого під завивання сирен військової тривоги я вийшла з квартири мого чоловіка, який залишився зі старенькою мамою, що потребує догляду. І пішла з валізою на метро Нивки, щоб переміститися в іншу частину міста до доньки, яка проживає сама. Під час біди треба об’єднуватися з рідними.
Метро не працювало. Наземний транспорт теж. Вже багато годин на виїзд з Києва на Житомирську трасу стояли пробки. В одну сторону тягнулися машини, в іншу – такі, як я, пішоходи – люди з валізами, рюкзаками, сумками. Таксі викликати було не реально. Воно б не пробилося крізь пробки. Але сталося чудо (диво). На підході до Шулявки, яка ще працювала, я зупинилася на мить, щоб віддихатися і біля мене зупинилося таксі. Звідти вийшла жінка, і я змогла сісти в автівку.
Але справжнє диво сталося потім, коли ми почали розмовляти з таксистом.
– Давно розвозите людей? – запитала я.
– З 4 ранку, як тільки це почалося. Першою до мене сіла молода жінка, я довіз її до стоянки, де була її машина. Жінка була дуже налякана, сказала, що зараз поїде до кордону з Чехією. Нею володіла паніка. А коли людина в паніці, вона не розуміє, що робить. Через 3 години мені подзвонила наша служба таксі і запитали, чи не має в машині її паспорта, бо ця жінка по дорозі його загубила. Ні, паспорта тут не було. А ще важливо не панікувати, бо тоді ти перестаєш чути себе справжнього, який добре знає, що краще зробити, де я повинен бути, яким є Божий план щодо мого місця в цій ситуації. Люди, які слухають свій страх і йдуть за ним, найчастіше йдуть не туди і відступають від своєї Долі.
– Я в захваті від ваших слів. Ви справжній мудрець! Що ви скажете про цю війну, що з нами буде?
– Ми вже ніколи не будемо такими, як були, після цієї війни. Ми маємо пройти через очищення. Досі більшість з нас були налаштовані тільки на споживання, ми накопичували зайве, і не могли зупинитися. Зараз ми маємо згадати, що для всіх нас є Єдине Джерело Життя, і всі ми до нього під’єднані. Коли людина згадає, що Джерело життя в ній самій – і це її найбільша цінність, тоді вона пробудиться і стане свідомою. Ця війна має нас пробудити.
В цей момент я зрозуміла, що мене підвіз Янгол. Я вийшла з машини і сказала водієві:
– Будьте благословенні!
– І ви будьте благословенні. Хай береже вас і ваших близьких Бог.
Після цього я зрозуміла, що зі мною і близькими все буде добре. Ми з дочкою прийняли рішення залишатися в Києві, берегти себе, нашого котика і мир в серці.
Сьогодні 7 день війни. Архангел Михаїл та янголи охороняють Київ. Чудеса стаються щодня. Чудеса ніколи не припиняться.
Світлини – янгол над Київським небом в перші дні війни.
(Русский) Бывший хочет вернуться
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
Жінка і стихії
Сьогодні мені подзвонила середнього віку жінка: «Допоможіть вийти з депресії. У мене все, ніби, добре, але моє життя таке сіре …» Як життя може бути сірим, якщо щодня на небі з’являється сонце? Яскраве, вогняне, воно забарвлює небо в рожево-багряні кольори, воно сяє всім. Природа завжди показує нам, що треба робити, щоб набути тих чи інших якостей.
Коли сумно і сіро – стань Сонцем, світи всім. Це означає – вийди з нори своїх страхів. Як? Постав перед собою велику мету, таку велику, щоб аж страшно було від усвідомлення, що ти маєш до неї дійти і робити це, жити зовсім по-новому, стати тим, ким хочеться. Велика ціль підіймає Сонце.
Що робити, коли страх змін все ж таки бере верх? Поклич в своє життя Вітер, стань такою ж легкою і рухливою, як ця стихія. Поїдь у подорож – і ти повернешся іншою. Не маєш грошей на подорож – почни рухатися там, де ти є. Бігай, тренуй тіло, танцюй.
Що робити, коли все ж таки бере верх надмірне напруження, до якого звикла? Адже все життя доводилося тримати себе в якихось рамках – перед строгими батьками, учителями, колегами. Стільки енергії тратилося на те, щоб не бути собою, що тіло і душа заціпеніли – їм не до танцю. Стань водою, огортай обставини, як вода каміння, і течи. Тобто, ні за що не чіпляйся. Не будеш чіплятися – не будеш ображатися і ціпеніти. Протікай крізь конфлікти, страхи, минай глухі кути.
Але, якщо смуток попри все перемагає, як текти? Стань Землею. Поринь у свій смуток, як в зимовий сон. Відпочинь. Та разом з тим засівай у свою душу зерна радості, як озимину сіють до снігу. Мрій про весну, любов і красу.
Так стихії допомагають жінці розкритися.
(Русский) Танец эмоций
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.