Для когось я є учителем, а якщо спитати: хто мої учителі, то я відповім – це мої учні, вони також і мої близькі друзі, бо я беру їх в серце. Я їх дуже люблю і часто буваю в захваті від них. В основному, це покоління, що років на 10, 15 молодші за мене. Я ділюся з ними своїм життєвим досвідом, а вони зі мною – своєю незвичайною для мого покоління 70-х відкритістю, чуттєвістю… Наприклад, ось такий діалог сьогодні відбувся в нас в переписці з моєю ученицею, назвем її символічно Y:
Y: – Я сьогодні отримала досвід, що значить відкрите серце. Був такий стан… як завжди коли щось йде через тебе… як у теплому напівсні… але в реальному світі я квапилася на роботу, не поснідала, забігла у кафе… і чекала на замовлення. А власниця чи головний бухгалтер влаштувала великий скандал всім робітникам, не помітила. що я є. А я собі сплю за столиком і так добре, зовсім не зважаю на все те… Та раптом мене щось підняло і повело до цієї жінки… розумом страшно, а щось веде) Торкнула її за плече, вона обернулася…зла така… а потім без слів очі набралися сліз і ми обійнялися. Вона так розм’якла, як дитина, вся злість пішла. А потім зібралася… стало соромно, що при всіх вона таке робить, з незнайомою… пішла вже спокійно і весь час поглядувала на мене. Дуже цікаво…
Чародія: – Ого, в мене мурашки по шкірі! Яка ж сила у цьому вчинку. Дивовижно.
Y: – Я сама здивувалася. Але потім все повернулося на своє місце, та жінка знову дратувалася і фуркала на всіх) Розвиток є… але результат не закріпляється)))
Чародія: – Можливо це було потрібно тільки тобі)) Це був твій урок, а не її, і ти пройшла цей урок, а вона допомогла тобі, як душа.
Y: – Так. Мені хтось весь час показує, що можна інакше, що є сили і можливості у мене. А я, мов капризна дитина.
Чародія: – А мені таке йде тобі у відповідь: щоб триматися в такому стані відкритого серця і безумовної любові, треба не забувати й про Чорнобога – і залишати собі право на 10% його проявів – десь розізлитися і випустити гнів, десь закрити різко двері перед носом нахаби, десь тупнути ногою і сказати: буде по моєму! … Не треба це припорошувати суцільною добротою – від того виходить ні се, ні те. Це я й собі зараз кажу.
Y: – Певно ми занадто прив’язуємося до результату, а природньо – це як іде, так хай і йде. Але в нас є якісь уявлення про те як має бути…і ми натягуємо себе на них…а воно не натягується)
Чародія: – В нас вийшов такий цікавий діалог – аж хочеться ним поділитися з людьми – це могло б для когось стати Шляхом. Ти не проти, якщо не називаючи імена, я могла б з цього зробити пост. Особливо надихає твоя розповідь про кафе.
Y: – Добре, я не проти, якщо це хоч трохи дасть світла комусь…
No Comments