Я сьогодні йшла вулицями Барселони і побачила цей малюнок (графіті). Мозок, тобто розум зображений з рогами, як у Диявола. А серце – з німбом, як у Святих.
Це дуже точна метафора. Адже саме розум (ум) часто підказує нам диявольські рішення, які руйнують нас самих і наші зв’язки з близькими. А рішення від серця – животворні, добрі, вони співпадають з Божим планом. Так би мовити, угодні Богові-Творцю. Бо серце – це Любов. І Бог – це Любов.
Рішення від розуму (ума) – це часто рішення нашого видуманого Ідеального Я або Его. Це план, проект, ментальна конструкція, уява про те, як має бути. Вона не жива, не справжня. Вона існує тільки в голові, в думках.
Коли ми всю свою увагу переміщаємо в розум (ум) і починаємо підганяти живий світ під наші ментальні конструкції, ми стаємо тиранами, навіть не усвідомлюючи це.
«Стань таким, як я хочу!» – каже розум.
«Я Люблю тебе таким, як ти є», – каже Серце.
Перед натиском розуму живе закривається, захищається, стискається.
Перед люблячим серцем живе відкривається, посміхається, радіє, бавиться, росте.
Posts Tagged with любовь
Тема сну – Любов
Не знаю, може, поки сплю, моя душа, не гаючи часу, сидить десь в Афінах в Сократівській школі, бо щойно кладу голову на подушку, як починаю чути якісь філософські істини. Цієї ночі Голос розповів мені, що таке любов.
Любов – це субстанція (енергія), яка втілена в кожній живій істоті як єднальна сила. З’єднані цією силою, всі разом ми складаємо тіло Бога. Тобто любов не треба шукати зовні, вона всередині кожного з нас, ми її носії, тому що кожен з нас – частинка Бога. Коли ми шукаємо любов, ми подібні до людини, яка шукає окуляри, які в неї на лобі.
Чому люди не відчувають любов всередині і шукають її зовні чи чекають, щоб хтось прийшов і дав її?
Тому що відключені від неї, а це те саме, що відключитися від самого себе і від’єднатися від Джерела власної сили.
Це хвороба, якою хворіє людство, а отже хворіє Бог?
Ні, це гра «Згадай себе». Це умова розвитку кожної людини, як дитини Бога.
Але ж народжуємося в любові, коли ж відбувається відключення? І чи це обов’язково для всіх, щоб бути розвинутим?
Дитину відключають від любові батьки, якщо вони самі відключені. До відключених батьків приходять дуже сильні душі, які вибрали це випробовування. Воно називається «Пошук Шляху». Такі душі постійно у пошуці себе – тим самим вони напрацьовують нові грані, новий досвід. Вони багато страждають, і часом, ламаються. Адже вони, йдуть, ніби в пітьмі – і постійно об щось б’ються. Але, коли зрозуміють, як включити в собі любов, тоді стають Учителями для інших.
Коли включишся, себе вже не треба шукати?
Ні. Відпадає навіть поняття Шляху. Є тільки Потік. Потік Божественної Любові і свобода волі – вибір бути в Потоці.
(Русский) Громница – закликание весны
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
(Русский) Цветы в сердце Бога
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
(Русский) Защита СваСлавы
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
(Русский) Женщина с крыльями
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
(Русский) Любящее присутствие мужчины
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
Зцілююча жіночність
Вчорашня містерія «Зцілення квітки жіночності» стала народженням мого нового проекту – жіночого руху і клубу для жінок «Зцілююча жіночність».
Нас було дев’ять. Ми розташувалися під великою сосною на галявині поблизу Бабиного озера. Дев’ять – число завершення, за яким має початися новий цикл (новий десяток) – для кожної з нас свій, особливий. Я зрозуміла, що для мене це завершення періоду пошуку своєї реалізації. Досі вона була дуже різноплановою. А зараз я дивлюся, як на моїх очах під час практик розкриваються жінки, ніби розквітають квіти, і хочу робити тільки це.
Так, хочу зцілювати жіночність – свою, жінок мого роду, тих жінок, що наблизилися до мене, як до духовної матері, як до сестри і подруги. У мене це виходить! Дуже допомагає курс танцювально-рухової терапії, який я вже майже пройшла у Світлани Ліпінської. Допомагає бубон – його ритм завжди пробуджує архетип Дикої вільної жінки. А воля – це і є основа щастя і творчості для жінки.
А ще коли ми сиділи в жіночому колі, перед моїми очима повставали картинки мексиканських кліпів жанру música medicina, які я щодня проглядала під час карантину навесні. Ці пісні, що зцілюють душу, співали жінки, збираючись у такі кола на природі. Вони утверджували і прославляли природу, життя, свою жіночність. І називали себе mujeres medicina (жінки-цілительки). В Мексиці – це вже давно існуюча і популярна культура. Збираючись у такі кола, співаючи, танцюючи, граючи на інструментах, жінки зцілюють себе, своїх близьких і простір навколо себе. В Україні поки що немає такого спільного жіночого руху. Є лише окремі тематичні жіночі семінари.
Вчора в одну мить я зрозуміла: ось просто тут і зараз народжується наш український рух «Зцілююча жіночність». Я готова бути його організатором і провідницею, готова об’єднувати навколо себе творчих жінок-цілительок. Проводити жіночі містерії, які зцілюють нашу жіночність, підіймають нашу гідність, відкривають серце, наповнюють силою.
Вчора була друга така містерія. Мені так сподобався сценарій першої, що я думала знову його повторити. Але я все зробила по-новому. Прийшли зовсім інші практики. Вони були дуже живі, тому що народжувалися з Потоку. Саме в цьому моя особливість і цінність. Я зчитую групу і миттєво підбираю практики, інструменти під групу. У мене немає шаблонів. Мені подобається давати можливість самовираження учасницям. Адже до мене на практики теж приходять майстри.
Вчора кожна з нас розповідала про себе, а коло доповнювало, називаючи ті якості, які ми, можливо, в собі не помічаємо. Жінки сказали про мене: «Та, яка любить свій рід». Це дуже цінно. Адже рід – це основа основ.
В моїх містеріях тема роду завжди присутня. Навіть в жіночих містеріях я намагаюся відтворити разом з колом енергію сексуального екстазу, яку проживали наші предки, щоб ми могли наповнюватися нею і саме на силі екстазу і насолоди запускали свої трансформаційні процеси. Це дуже ефективно. Що тільки не пережили наші предки – війни, втрати, голод, труднощі, конфлікти, ненависть. Так – це те, що є в наших родах і впливає на нас. Але разом з тим, кожен з наших предків проживав любовний екстаз. Якщо ми візьмемо від предків саме цю енергію, то ми уподібнимося Божествам, тобто згадаємо і активуємо свою божественність. Адже саме на енергії сексуального екстазу наші душі заходили в рід зі світу Душ. Цей світ є Божественним Cвітлом Любові. Коли в душі назріє максимально багато любові, тоді вона йде на втілення, щоб оживити мертву матерію своїм Світлом Любові. Згадка про це зцілює всі наші травми.
Діалог про Любов і Его
Друзі, хочу поділитися з вами натхненним і дуже корисним діалогом, який стався сьогодні між мною і жінкою, що звернулася до мне з таким питанням:
«В мені ніби живуть дві Свідомості. Між ними немає злагоди та балансу, а в результаті, немає спокою в моєму житті. Що робити, порадьте?»
Моя відповідь:
«Любов – об’єднуюча сила. Кожна людина – провідник любові Землі і Неба. Енергія цих двох начал циркулює в нашому тілі і наповнює нас. Отже ця енергія зможе об’єднати дві свідомості, що живуть в твоєму тілі. Просто уявляй, як їх огортає світло, що заходить у тіло з Неба і з Землі».
«Дякую! Спочатку, моє відчуття Любові потрібно вилікувати… Бо через деякі події у моєму житті – я просто не вірю у Любов. Не хочу вірити і блокую це всіма свідомими і несвідомими блоками», – відповіла жінка.
«Просто уявляй, що Небо і Земля любляться в твоєму тілі», – знову ж таки порадила я їй.
«Для мене це боляче. Я не можу дозволити цьому відбуватися Бо я не хочу переживати цей біль. Так, я практикую проживання емоцій. Я знаю, що робити. Але саме цій емоції я не можу ще дати прожитися сповна. При цій емоції у мене просто розриває грудну клітку, серце і блокує горло».
«Любов – це не емоція, це почуття. Якщо не давати почуттям жити в тілі, то це означає умертвляти якусь частину себе, де має жити почуття. Ми живі, бо в нас є почуття», – відповіла я.
«Так, Почуття. Я виразилася невірно. Дякую. Я собі час від часу дозволяю відчувати це почуття – Любов. Але дуже-дуже трохи. Ситуація якраз така, що я вибрала була людину і якраз таку, як для любові Землі і Неба. От все настільки так по відчуттях було. А потім це обернулося для мене глобальною трагедією. Моїми відчуттями було знехтувано з часом. І все. Я вже собі такого не дозволяю».
О, як же це притаманно всім нам, особливо в молодості! Скільки жінок зів’яли, так і не розкрилися в цвітінні своєї природи і сексуальності, бо закрилися назавжди, коли отримали рани від першої зради чи відторгнення їхнього такого живого та щирого почуття. Але ж квітка теж розквітає серед вітрів і злив, не тільки під лагідним Сонечком. Її також можуть зірвати, зламати. Та вона залишається квіткою попри все – щедро віддає свою красу і свій аромат світу. Якби жінки розуміли, що призначення жінки так подібне до місії квітки – розкриватися попри все і дарувати світу аромат насолоди, краси, життя. Що ж, напишу цій жінці все як є.
«Недавно, коли я просила людей задавати мені питання, а я відповідатиму як оракул, один чоловік запитав мене: «Що таке любов?» І з Потоку прийшла відповідь: «Любов – це смерть Его». Зараз ти пишеш не про любов, а про своє Его, якому боляче вмирати і тому воно чіпляється за тебе і не дає любити», – написала я.
«Цьому теж є причина… Колись я була дуже щедра, любляча, щедро ділилася своїми ресурсами. Мене оточення називало альтруїсткою і всіляко говорило, що ненормально такою бути. Але я була щаслива! Та цим теж добряче скористалися. Негарно, у різних планах, жорстоко. І тоді включилося Его. Я навіть пам’ятаю, як і коли воно включилося. І я працювала із цією ситуацією. Але ще тяжко знову повірити. Це призвело до вибудовування здорових кордонів. Це позитив, як на мене. Але Душа скучає за добротою, щедрістю, любов’ю. Стараюся добудувати кордони, щоб відчувати себе у безпеці, коли зможу знову бути щедрою. Напевно, якось так. Я не відчуваю безпеки, коли дарую Любов. Бо у всіх її проявах я страждала від оточуючого світу».
«Це не твоє серце і душа думає, що любити – небезпечно, а Его. Для нього Любов – це справді небезпека. Бо задача Его – розділення, відокремленність та роздування себе в своїй відокремленності. А задача любові – об’єднання, злиття, єдність, безмежність.
І моя співрозмовниця почала міркувати в новому руслі:
«Зрештою, так і сталося. Моє Его, що включилося, відділило мене від тих, хто зробив мені боляче. І цим врятувало мою зранену Душу на той час. Але ж тепер справді воно керує. Відділяє мене від тих місць, де я можу проявляти Любов – від усього світу. А у мене наче подяка до нього. Бо воно мене просто врятувало тоді, в ті жахливі моменти. Подяка до Его? Таке буває? І мені лячно вийти у світ знову люблячою. І я це вже бачу. І роблю величезні зусилля».
«Так, Его нам потрібне як інструмент для самоідентифікації. Але воно не повинно керувати нами. І тіло – це інструмент. І ум – це інструмент. Це все інструменти в руках господаря. Ти змістила фокус уваги на інструменти, а куди увага – туди енергія. От інструменти почали розростатися і керувати хазяйкою. Поміняй фокус уваги. Змісти його на свою Божественність. І керуй даними тобі інструментами, будуючи своє щасливе життя».
Призначення жінки
В сакральні дні весняного рівнодення відкритий портал між світами, і я, зазвичай, в цей час ворожу людям. Бувають такі питання і відповіді, якими хочеться поділитися зі всіма, бо стосуються широкого загалу. Тому я ділюся цими діалогами в стрічці новин зі всіма своїми читачами.
От наприклад, жінка запитує пораду: що їй робити – чоловік багато часу приділяє роботі, виснажується, приходить додому в негативних енергіях, і вона відразу починає себе почувати погано – такою ж знесиленою як і він. Просить зробити розклад на стосунки. Але я написала їй ось що:
«Жінка і чоловік – сполучні сосуди. Ви з’єднані. Чим він наповнений – тим і ти. І навпаки. Тому як тільки ти почнеш дбати саме про своє наповнення – в тебе з’являться сили, чиста енергія. І ти почнеш заражати його силою і позитивом.
Задача жінки – зрозуміти, що вона сосуд, з якого чоловік п’є. Чим вона наповнена – те буде і в ньому. Так, на роботі він може спустошуватися, забруднюватися негативом, але вдома – підійшов до жінки – і полилася від неї до нього чиста енергія любові. Це як цілющий бальзам для нього. Як ця енергія ллється? Через слова, через погляд, посмішку, доторки, приготовлену їжу, атмосферу навколо. Головне, про що має дбати сімейна жінка – тримати це все в гармонії, добрих, приємних емоціях. Говорити хороші слова. Тобто дбати про своє внутрішнє наповнення і приємну атмосферу в домі.
Отже в першу чергу ти маєш дбати про себе – свій психологічний стан, свій настрій. Сам по собі він не буде добрим – адже в навколишньому світі завжди відбуваються якісь катаклізми. Ти багато переживала за війну, тепер нові переживання – за ризик зараження вірусом і наслідки карантину. Але це зовнішній світ, а зовнішнє – це територія чоловіків. Хай вони дбають, щоб не було війни, щоб ми вийшли з кризи. Жінка має дбати про внутрішній світ, про внутрішню атмосферу в домі, в сім’ї. Це твоя відповідальність – постійно прибирати зі свого внутрішнього світу негатив, страх зневіру і т.п.»
Коли я написала це своїй клієнтці, то подумала, що це стосується не тільки сімейних жінок. Кожна жінка наповнює світ тим, чим наповнена сама. Зараз ця думка актуальна як ніколи. Якщо жінки, замість паніки і страху, зараз будуть випромінювати в світ позитивну енергію і любов-вдячність, то світ буде врятовано! Як це робити? Так само, як ви прибираєте своє житло, прибирайте свою свідомість, свої емоції, очищайтеся Світлом, запалюйте всередині себе вогник радості. Просто радійте життю і кожному дню.