Не знаю, може, поки сплю, моя душа, не гаючи часу, сидить десь в Афінах в Сократівській школі, бо щойно кладу голову на подушку, як починаю чути якісь філософські істини. Цієї ночі Голос розповів мені, що таке любов.
Любов – це субстанція (енергія), яка втілена в кожній живій істоті як єднальна сила. З’єднані цією силою, всі разом ми складаємо тіло Бога. Тобто любов не треба шукати зовні, вона всередині кожного з нас, ми її носії, тому що кожен з нас – частинка Бога. Коли ми шукаємо любов, ми подібні до людини, яка шукає окуляри, які в неї на лобі.
Чому люди не відчувають любов всередині і шукають її зовні чи чекають, щоб хтось прийшов і дав її?
Тому що відключені від неї, а це те саме, що відключитися від самого себе і від’єднатися від Джерела власної сили.
Це хвороба, якою хворіє людство, а отже хворіє Бог?
Ні, це гра «Згадай себе». Це умова розвитку кожної людини, як дитини Бога.
Але ж народжуємося в любові, коли ж відбувається відключення? І чи це обов’язково для всіх, щоб бути розвинутим?
Дитину відключають від любові батьки, якщо вони самі відключені. До відключених батьків приходять дуже сильні душі, які вибрали це випробовування. Воно називається «Пошук Шляху». Такі душі постійно у пошуці себе – тим самим вони напрацьовують нові грані, новий досвід. Вони багато страждають, і часом, ламаються. Адже вони, йдуть, ніби в пітьмі – і постійно об щось б’ються. Але, коли зрозуміють, як включити в собі любов, тоді стають Учителями для інших.
Коли включишся, себе вже не треба шукати?
Ні. Відпадає навіть поняття Шляху. Є тільки Потік. Потік Божественної Любові і свобода волі – вибір бути в Потоці.
#ладування
Пишу ці слова всім молодим жінкам, дівчатам, які приходять до мене на ладування душі чи просять поворожити на картах на коханого – любить чи ні. Які зневірилися в тому, що вони гідні, щоб їх любили. Які плачуть ночами від нерозділеного кохання, відчуття самотності і болю відторгнутості.
«Любов в такому вигляді, як ти її відчуваєш і пропонуєш чоловікам, це любов дитини, якій довелося рано подорослішати і навчитися дбати про інших і про себе, щоб вижити в небезпечному агресивному середовищі (токсичній, негармонійній сім’ї). Це перенос на чоловіка тієї любові, яку ти хотіла отримати в дитинстві. Можливо, дитині й потрібна така любов-захист, любов-піклування, але чоловікові точно ні. Тому часто такі дівчата залишаються одинокими мамами, якщо народять. Їхня любов-піклування має реалізацію, і це на деякий час заспокоює ту внутрішню дитину, яка не догралася в дитинстві, недобулася в стані дитини.
Якщо чоловік все ж таки погоджується на таку любов, то теж, щоб вижити, щоб скористатися цим піклуванням-захистом і тим часом або нічого не робити, паразитувати на жінці, або виношувати і потай реалізовувати свій план відступу чи подвійного життя (зустрічі з коханкою, наприклад, з якою він почуває себе мужнім).
Доросла любов – це відчуття вічного джерела любові всередині себе. Дорослі не шукають любов і не шукають того, кому хочеться віддати любов. По-дорослому – це незалежність ні від кого, бо є усвідомлення, що джерело любові – це ти.
Є ще стан свідомості – підлітковий. Це коли вже не шукають любов, а шукають сенс життя. Це вже дуже крутий рівень, його потрібно пройти, але це ще не дорослий. Дорослий – той, хто ні на мить не виходить з потоку любові, бо він і є цим потоком – і це його свідомий вибір і його сенс життя».
© Чародія
No Comments