Зоряна містерія

Щовечора перед сном я виходжу в свій двір дивлюся на зоряне небо, кажу «Добраніч» духам мого обістя і йду спати. У ці липневі теплі ночі, коли на небі з’явився молодик, а зірки стали особливо яскравими, так неймовірно красиво, що не хочеться йти додому спати. От я й вирішила, що буду спати в садку на землі і дивитися на зоряне небо, поки сон не закриє мені очі. Перша ніч була казковою. Я спостерігала за зорепадом. Зірки падали так швидко, що я весь час думала про свої щасливі бажання, щоб встигнути накласти їх на падаючу зірку. Це було найкраще засинання.

Наступної ночі я вирішила це повторити, але небо заволокли хмари і не було видно жодної зірки. Зате заворожуюче співали цикади. Хотілося ще і ще слухати це заспокійливе чарівне звучання. А в хаті діти дивилися бойовик, і ті звуки несли зовсім інші вібрації. Це перемогло мої сумніви – спати в садку під темним небом чи в хаті. Я вибрала спати під звучання цикад.

Щойно я лягла та почала дивитися в небо, як серед темної безодні мигнула зірка. Вона, хоч і була маленькою та мерехтливою, але вмить привернула мою увагу. Здавалося, що вона мені підморгує. А потім до неї долучилася ще одна зірка, потім і ще декілька. За кілька хвилин небо відкрилося все. Це була ніби вистава для мене. Я зайняла своє місце в театрі – і зірки поступово вийшли на сцену та почали грати для мене свою неймовірну гру. Я відчула ще більший захват, ніж, коли дивилася на чисте зоряне небо.

Мабуть, такий захват відчуваємо ми, коли перед нами відкривається чиясь душа. Вона була закритою, недовірливою. Але з’явився той, хто повірив в неї, хто почав терпеливо очікувати прояву її «зірок» – тих душевних скарбів, які має кожна душа, та не всім може їх довірити. І душа починає поступово показувати – зіроньку за зіронькою, і врешті-решт відкривається як невичерпна безодня скарбів. Таке диво робить з людьми любов.

Зіткнення, злиття, зустріч

Траєкторії руху душ неминуче змушують їх стикатися одна з одною. У цьому є великий задум Творця – прояв в людях своєї здатності до творення життя. Адже від злиття двох народжується третє. Але найчастіше душі стикаються як закриті консервні банки, б’ються один об одного, залишаючи на тілі вм’ятини – і розлітаються від удару. На жаль, ми живемо в світі, де більшість душ закриті. Нічого, крім болю, таке зіткнення не дає.
Отже, щоб не було болю, потрібно відкрити серце. Це відбувається, коли зустрічаються душі з подібними вібраціями. Вони відкривають серця один перед одним, і відбувається злиття за формулою: 1 + 1 = 3. Те третє, що народжується в результаті такого злиття, може звучати як музика, якої не було раніше у світі, як поезія, як книга, що відкриває читачам новий досконалий світ, як нова ідея, яка виводить суспільство до прогресу і еволюції … Еволюція – це і є місія такої пари – еволюція на рівні душ, і не тільки еволюція двох. Своїми творіннями вони роблять світ кращим. Народжені ними плоди можуть розкрити серця сотням тисяч людей.
Таких пар дуже мало, тому що темні сили зацікавлені в закритості людей. Люди з закритими душами – це і є ті консерви, якими вони харчуються. Ось чому такі пари піддаються всіляким випробуванням, темні намагаються їх роз’єднати.
Є ще третій вид взаємодії душ, його можна назвати зустріччю – коли душа обережно підходить до іншої душі, закритої, яка пережила ряд болючих ударів при зіткненні з іншими закритими душами, і терпляче чекає, коли та душа відкриється сама. Все, що вона робить – просто милується цією душею. Адже душі такі прекрасні, їх тільки треба зуміти розгледіти. Вона чекає, щоб подарувати їй поцілунок душі. Немає нічого ніжнішого, коли душа цілується з душею. Від цього поцілунку оживає сплячий Потік Любові в жіночій душі. І спляча царівна пробуджується, як Леля, богиня весни, пробуджується після полону Мари-зими. На цьому містерія двох закінчується. Той, хто пробудив Потік Любові, знову закривається і йде на свою траєкторію руху, йому треба отримати ще багато різного життєвого досвіду, щоб його душа дозріла для злиття: 1 + 1 = 3. У цей момент для іншої душі важливо не закритися і не втратити свій Потік Любові, інакше – інволюція і відкат назад – в стан консерви для темних. Перебуваючи ж у Потоці Любові, душа може відкрити серця багатьом душам і навчити їх не виходити з Потоку Любові.