В останні роки зростає кількість людей, які хочуть зняти з себе печаті християнського егрегора, накладені на них не за своєю волею, а в дитинстві, коли батьки похрестили своє дитя, не усвідомлюючи суті цього обряду. Під час хрещення піп запечатує хрестами руки, ноги і чакру Око (зону інтуїції). Це означає, що людина втрачає свою природну здатність зцілювати руками (адже на долонях по 6 виходів енергетичних каналів, тобто 12 енергетичних точок). Через центри долонь проходять потоки енергії, що йдуть від Сердечного центру. Отже під час хрещення запечатуються не лише руки, а й сердечна чакра. Тому й маємо стільки людей із закритим серцем – черствих, корисливих, нещасливих, не здатних співчувати і кохати серцем.
Запечатані ноги – це табу на свій Шлях, Шлях свого призначення. Така людина не може знайти себе, заплутується, орієнтується на хибні цінності та цілі.
Запечатане Око (зона міжбрів’я) – це неспроможність чути свою інтуїцію. Ця чакра є Центром керування людиною. Керувати має наше Вище Я, а не хтось інший. Але, якщо воно виключене… Ось про що приказка «Без царя в голові» – про людську дурість. Коли виключена власна інтуїція, не чутний свій внутрішній голос, людина легко піддається волі інших, її можна спрямувати куди завгодно. Саме це було метою чужинської релігії нав’язанної слов’янам – створити керованих, покірних рабів. У період Ночі Сварожої це вдалося. Але ми вже увійшли в час Світанку. Люди пробуджуються і хочуть звільнитися від християнських печатей.
Мало усвідомити, що вам ця релігія чужа, потрібно вийти з неї через обряд, як і входили в неї через обряд. Тобто, якщо печаті наносили, то їх треба зняти, змити. Так влаштоване наше підсвідоме – для нього треба програти ситуацію, щоб воно сприйняло її як нову програму. Ось чому в усі часи в суспільстві таку велику роль відіграють ритуали.
Людина, яка здатна проводити обряди, – це духовний провідник, тобто вона чує Вишній світ і проводить звідти енерго-інформацію. Як правило, така людина займається цим не одне життя. Приходить час, вона ніби згадує своє призначення священнодіяти і вже не може цього не робити. Боги її ведуть. Справжнього жерця або жрицю легко розпізнати – вони не читають молитв з Требника і не декламують вивчене на пам’ять, вони говорять з Богами з Потока.
Коли в мене включився цей дар, мені стало не цікаво ходити в рідновірські громади і повторювати одне й теж саме на славленнях. Та й обставини так склалися, що я переїхала в село, де немає рідновірів і тому розпочався мій шлях жриці, яка йде своїм самостійним шляхом, прокладаючи його крок за кроком у невідоме. Бути поза зграєю – це не просто. Але це найкраще загартування Духу. Через два роки до мене прийшло визнання. Люди почали просити мене, щоб саме я ім’янарікала їх. Кажуть: «Не хочемо, щоб це робили жерці з рідновірських громад, бо вони підключають до егрегора громади, а це схоже на секту. Але хочемо до рідних Богів».
Я не відразу погоджувалася на це. Та світ почав просити наполегливо, і я зрозуміла, що маю виконувати це як своє призначення. Маю гарний зворотній зв’язок про силу мого обряду. І сама в захваті від того, які прекрасні та відповідні імена приходять через мене до людей. Деякі з них взагалі народжуються вперше. Можливо тому, що я філологиня за фахом – слова відкривають мені свій зміст, і я не боюся з ними експериментувати. Основний фактор в іменах для мене – милозвучність. Так нещодавно народилося ім’я Срібляна. Коли під час ім’янаречення увійшли в медитацію з однією жінкою, я відчула, що вона випромінює місячну енергію і пов’язана з Богом Місяця Хорсом. Він її покровитель. Але як закодувати в жіночому імені енергії Хорса? Пішла в асоціації: місячне сяйво яке? Срібне. Отже ім’я жінки – Срібляна. Вона була дуже щаслива, коли почула це ім’я.
До мене також прийшло моє ім’я, що відповідає моєму призначенню на даному етапі життя – Дара. Воно складається з імен двох жіночих Богинь – Дана (Богиня рік – та, що дарує життя через воду, а також інформацію, що є у воді) і Рада – Богиня щастя, радості, духовного блаженства.
Кілька слів про хід обряду. Під час обряду відбувається очищення людини чотирма стихіями – землею, водою, повітрям, вогнем. Змиваються з рук, ніг, чола печаті джерельною водою з молоком, структурованою замовлянням. Очищуються стихіями також нові обереги, які люди потім надягнуть на себе. Зазвичай це алатирі. Спалюється старий одяг. Надягається новий світлий, білий одяг (в ідеалі вишиванка). Через вогонь підносяться треби Богам і предкам – зерно, хліб, молоко, мед. Промовляються молитви до Рода Всевишнього. Обряд проводиться на природі. Він означає для людини друге народження. Народження в Дусі.
No Comments