Іноді стосунки даються для того, щоб крізь них прорости. Коли партнер віддзеркалює твою власну обмеженість і страх бути собою, рухатися за покликом СВОЄЇ Душі. Без цього дзеркала ти б не побачила, де ти сама себе стримуєш. Без Нього в тобі б не включилась здорова агресія, направлена на перепону, яка відділяє тебе від щастя, і ти б не проламала її.
Ось чому дуже часто стосунки ламаються, коли ламається ця перепона всередині когось одного з пари. Тому подякуй партнеру за те, що відобразив структуру твоїх власних страхів. Завдяки цьому ти перемогла, бо побачила ціль. Без нього ти була схожою на Дон Кіхота, який самотньо бореться з Млинами, вбачаючи в них чудовиськ.
Все, що залишається в зламаних стосунках – дякувати тому, хто грав з тобою у цю гру, і рости далі… – до наступної мембрани, яку потрібно буде проламати.
Articles from ������� 2020
Прошу – довіряю
Сьогодні спалила ще одну шкідливу програму – страх у когось про щось попросити, особливо у чоловіків. Всі, хто боїться просити, насправді бояться відмови. Але чому? Що страшного у відмові? Справа в тому, що наша психіка схильна ототожнювати відмову в проханні з відторгненням того, хто просить. Тобто, якщо мені відмовляють, то мене не приймають. Насправді це страх неприйняття. Цей страх закладається в нас в ранньому дитинстві, він пов’язаний з інстинктом самозбереження. Дуже важко позбутися тих наших переконань, які вкорінені в інстинкти, навіть, якщо вони хибні.
Дитині, щоб вижити, потрібно, щоб її приймали близькі. Дорослому для виживання це не обов’язково. Але ми все одно стараємося робити все, щоб нас приймали: намагаємося бути зручними для інших, боїмося когось потурбувати своїми проханнями, пристосовуємося. Це відбувається підсвідомо. Так діє програма: щоб вижити – треба бути прийнятим. Але в поведінці дорослого це часто виглядає абсурдно. Отже задача дорослого – анулювати або трансформувати цю програму. Почати з того, що виявити її вплив на свою поведінку, усвідомити механізм її дії. Застосувати психологічні практики – переписування програми (перепрограмування), ритуальне спалення тощо. Найефективніше – це свідомо йти на зустріч зі своїм страхом. Страшно – отже роби!
Чому жінкам страшно просити саме у чоловіків? Виходячи з усього вищесказаного – це вплив дитячого страху, що батько відторгне дівчинку. Можливо, так і було в дитинстві, коли прохання дитини батько грубо відштовхнув разом з дитиною. Або дівчинка бачила, що прохання мами викликають у батька агресію. У підсвідомості залишилося, що так чинить чоловік. І просити його про щось це так само страшно, як втратити життя, це стосується навіть дрібних прохань. Так діють програми.
Якось на тренінгу для пар жінкам дали завдання попросити про щось у чоловіків – і коли вони це зробили, перемагаючи свій внутрішній страх і невпевненість, їх так переповнювали емоції, що деякі жінки плакали. Пішли назустріч своєму страху і розблокували себе, вивільнилася енергія, навернулися сльози полегшення, очищення.
Я теж була з тих жінок, що не просять. Все сама. Але є за що подякувати цій програмі. Вона зробила мене сильною і самостійною. В будь-якій ситуації, навіть у досить критичній, небезпечній я зберігаю спокій і здатність діяти. Це тому, що знаю: я маю розраховувати лише на себе. Я стала сама собі вірним другом, який ніколи не підведе.
Отже ця програма більше мені не потрібна. Вона вже зробила свою справу – загартувала мене. Тепер, залишаючись такою ж самостійною і дієвою, я легко озвучую свої прохання перед людьми і приймаю від них будь-яку відповідь. Я легко прошу чоловіків зробити щось для мене, допомогти чи дати.
Зцілююча жіночність
Вчорашня містерія «Зцілення квітки жіночності» стала народженням мого нового проекту – жіночого руху і клубу для жінок «Зцілююча жіночність».
Нас було дев’ять. Ми розташувалися під великою сосною на галявині поблизу Бабиного озера. Дев’ять – число завершення, за яким має початися новий цикл (новий десяток) – для кожної з нас свій, особливий. Я зрозуміла, що для мене це завершення періоду пошуку своєї реалізації. Досі вона була дуже різноплановою. А зараз я дивлюся, як на моїх очах під час практик розкриваються жінки, ніби розквітають квіти, і хочу робити тільки це.
Так, хочу зцілювати жіночність – свою, жінок мого роду, тих жінок, що наблизилися до мене, як до духовної матері, як до сестри і подруги. У мене це виходить! Дуже допомагає курс танцювально-рухової терапії, який я вже майже пройшла у Світлани Ліпінської. Допомагає бубон – його ритм завжди пробуджує архетип Дикої вільної жінки. А воля – це і є основа щастя і творчості для жінки.
А ще коли ми сиділи в жіночому колі, перед моїми очима повставали картинки мексиканських кліпів жанру música medicina, які я щодня проглядала під час карантину навесні. Ці пісні, що зцілюють душу, співали жінки, збираючись у такі кола на природі. Вони утверджували і прославляли природу, життя, свою жіночність. І називали себе mujeres medicina (жінки-цілительки). В Мексиці – це вже давно існуюча і популярна культура. Збираючись у такі кола, співаючи, танцюючи, граючи на інструментах, жінки зцілюють себе, своїх близьких і простір навколо себе. В Україні поки що немає такого спільного жіночого руху. Є лише окремі тематичні жіночі семінари.
Вчора в одну мить я зрозуміла: ось просто тут і зараз народжується наш український рух «Зцілююча жіночність». Я готова бути його організатором і провідницею, готова об’єднувати навколо себе творчих жінок-цілительок. Проводити жіночі містерії, які зцілюють нашу жіночність, підіймають нашу гідність, відкривають серце, наповнюють силою.
Вчора була друга така містерія. Мені так сподобався сценарій першої, що я думала знову його повторити. Але я все зробила по-новому. Прийшли зовсім інші практики. Вони були дуже живі, тому що народжувалися з Потоку. Саме в цьому моя особливість і цінність. Я зчитую групу і миттєво підбираю практики, інструменти під групу. У мене немає шаблонів. Мені подобається давати можливість самовираження учасницям. Адже до мене на практики теж приходять майстри.
Вчора кожна з нас розповідала про себе, а коло доповнювало, називаючи ті якості, які ми, можливо, в собі не помічаємо. Жінки сказали про мене: «Та, яка любить свій рід». Це дуже цінно. Адже рід – це основа основ.
В моїх містеріях тема роду завжди присутня. Навіть в жіночих містеріях я намагаюся відтворити разом з колом енергію сексуального екстазу, яку проживали наші предки, щоб ми могли наповнюватися нею і саме на силі екстазу і насолоди запускали свої трансформаційні процеси. Це дуже ефективно. Що тільки не пережили наші предки – війни, втрати, голод, труднощі, конфлікти, ненависть. Так – це те, що є в наших родах і впливає на нас. Але разом з тим, кожен з наших предків проживав любовний екстаз. Якщо ми візьмемо від предків саме цю енергію, то ми уподібнимося Божествам, тобто згадаємо і активуємо свою божественність. Адже саме на енергії сексуального екстазу наші душі заходили в рід зі світу Душ. Цей світ є Божественним Cвітлом Любові. Коли в душі назріє максимально багато любові, тоді вона йде на втілення, щоб оживити мертву матерію своїм Світлом Любові. Згадка про це зцілює всі наші травми.