Бачення – дар досвіду

 

Захожу до односельчанки по травневий мед. Поки вона на кухні діставала банки, я почала роздивлятися світлини її рідні, густо розвішані на стіні – пари наречених, діти (онуки), доньки та зяті. Через портрет я відразу бачу характер людини, вона постає для мене як жива, зі всіма своїми вчинками – як минулими так майбутніми. Найбільше мене вразив тут один хлопчик, рочків шести. Я впізнала в ньому отого Небесного посланця, які зараз йдуть на втілення, щоб допомогти планеті вийти на вищі вібрації, їх називають діти-кристали. Коли жінка повернулася, я мимоволі поділилася з нею своїми думками: «Який чудовий хлопчик! Це ваш правнук?»

«Так».

«Він надзвичайний, дуже талановитий, обдарований, витончений, не від цього світу, у нього непроста доля, це людина з місією».

«Це справді так!», – здивувалася жінка. «А ось його брат, на рік старший. Він теж такий?» – запитала вона.

«Ні. Брат не такий. Він простіший, приземлений, не такий кмітливий, душевний. Його задача допомагати молодшому братику заземлятися, підтримувати його у його небесній місії, в реалізації його талантів. Тому вони й прийшли двоє – спочатку старший, земний, потім молодший – небесний».

«І це правда. Він справді простіший. Як ти це бачиш?» – здивувалася жінка.

«Дивлюся і бачу. Це ж видно».

«Добре, тоді цікаво, що ти скажеш про  цю пару, це моя онука?» – показує на молодят.

«Вона серйозна і доросла жінка, він – дитина. У подружньому житті він не став опорою для неї, навпаки, він тиранить її. Та не зі зла, йому як дитині, хочеться взяти іграшку і відкрутити їй ручки, ніжки, голову – просто з цікавості, а що там, а що після цього буде. От так він ставиться до близьких, в першу чергу до своєї жінки. Він ламає її, завдає їй болю як хлопчик. Він не вміє оберігати і відповідати. Він не прагне чогось досягати. Вона страждає з ним».

«Боже, як ти права! Але ж це весільне фото, коли ще ніхто не знав, що так буде. А потім все сталося саме так, як ти кажеш!» – жінка аж пустила сльозу.

«Чому ніхто не знав – це ж видно, просто не хотіли бачити того, що є».

«А оцей зять який – чоловік іншої онучки?»

«Цей міцний, надійний».

«Так, фірму свою має. На ногах твердо стоїть. Відповідальний. Навіть того непутящого зятя на роботу взяв, виручив, бо його ніде не беруть».

 

Іду я з медом додому, а сама думаю: адже я теж колись не бачила. Просто сліпо йшла в стосунки, набивала гулі, чекала від людини того, що вона не може дати, як кажуть: не проси у дубу яблук. Хто ж мене навчив бачити? Життя навчило. Всіх нас найкраще вчить життя. Але все ж таки, можна себе вберегти від помилок, які ведуть до Недолі. Навіть, якщо ти сам ще не бачиш, то є люди, які бачать – можна звернутися до відунки, до астролога, що перевірить гороскоп на сумісність, зробити розклад на картах, в кінці-кінців. Інструментів для передбачення є багато. Не треба ними нехтувати.