Жінка і стихії

Сьогодні мені подзвонила середнього віку жінка: «Допоможіть вийти з депресії. У мене все, ніби, добре, але моє життя таке сіре …» Як життя може бути сірим, якщо щодня на небі з’являється сонце? Яскраве, вогняне, воно забарвлює небо в рожево-багряні кольори, воно сяє всім. Природа завжди показує нам, що треба робити, щоб набути тих чи інших якостей.

Коли сумно і сіро – стань Сонцем, світи всім. Це означає – вийди з нори своїх страхів. Як? Постав перед собою велику мету, таку велику, щоб аж страшно було від усвідомлення, що ти маєш до неї дійти і робити це, жити зовсім по-новому, стати тим, ким хочеться. Велика ціль підіймає Сонце.
Що робити, коли страх змін все ж таки бере верх? Поклич в своє життя Вітер, стань такою ж легкою і рухливою, як ця стихія. Поїдь у подорож – і ти повернешся іншою. Не маєш грошей на подорож – почни рухатися там, де ти є. Бігай, тренуй тіло, танцюй.

Що робити, коли все ж таки бере верх надмірне напруження, до якого звикла? Адже все життя доводилося тримати себе в якихось рамках – перед строгими батьками, учителями, колегами. Стільки енергії тратилося на те, щоб не бути собою, що тіло і душа заціпеніли – їм не до танцю. Стань водою, огортай обставини, як вода каміння, і течи. Тобто, ні за що не чіпляйся. Не будеш чіплятися – не будеш ображатися і ціпеніти. Протікай крізь конфлікти, страхи, минай глухі кути.

Але, якщо смуток попри все перемагає, як текти? Стань Землею. Поринь у свій смуток, як в зимовий сон. Відпочинь. Та разом з тим засівай у свою душу зерна радості, як озимину сіють до снігу. Мрій про весну, любов і красу.

Так стихії допомагають жінці розкритися.

Коли роблю людям розклади на слов’янських картах, часом між нами виникають діалоги, з якими варто поділитися, бо стосується майже всіх.

От вчора в розкладі виявилося, що в дівчини є магічні здібності, і я порадила їх розвивати.

Вона пише: «Я це відчуваю, але розвивати мені це боязко».

Я часто зустрічаюся з таким страхом у жінок. Магічні здібності і страх – це дуже поширена тема в жінок, які народжені відунками, відчувають свою несхожість на інших, але бояться цього, приховують. Втім приховати це неможливо. Ця енергія буде розривати зсередини, псувати життя, якщо не дати їй реалізацію. Є страх, бо є невірне уявлення про магічні здібності, ніби це щось погане – таку установку запустила у свідомість людей церква.

Насправді, бути відункою – це так природньо для жінки! Запалювати свічку не просто так, а з відчуттям, що вогонь живий і з ним можна поговорити. І говорити з вогнем, просити його спалити свої страхи і тривоги. І стане спокійно. З радістю дивитися у вогнище, що розгорілося з дров – і бачити в ньому вогняних саламандрів, танцюючих вогневиць – духів вогню.

Наливати воду в склянку – і нашіптувати над водою слова-благословення на здоров’я, молодість і красу – пити таку воду та вмиватися нею, відчувати яка вона жива і дякувати їй.

Вранці вставати і вітатися з Сонцем, небом, з усім білим світом.

Гладити теплу літню землю, відчувати, що вона велика жива істота, покрита травою, як шерстю. Цілувати її, лежати на ній і дивитися в небо на дивовижні хмари або вночі на зірки. Танцювати босоніж на траві.

Обіймати дерева. Розповідати їм про свій біль. І відчувати полегшення.

Вітатися з духами лісу, коли заходиш в ліс – кланятися до землі і класти їм требу – хліб, печиво чи яблука, горіхи. І відчувати, що тебе почули і прийняли. Що тебе супроводжують і вказують стежку.

Так само вітатися з Богинею води, коли входиш в річку, і з Нептуном, коли входиш в море.

Розуміти, що буде дощ, по польоту ластівок – якщо низько – то так. І виходити під теплий дощ без парасольки, щоб промокнути і радіти, ловити його краплі язиком, танцювати в калюжах.

Слухати свій внутрішній голос і вірити йому. Відчувати своє серце як центр Великого Всесвіту, а своє тіло – як частину його безмежного простору. Знати, що ти – безмежність і вічність.

Хіба це страшно? Навпаки, страшно, коли жінка цього не відчуває, забула себе, свою природу або заборонила собі бути живою.

Posts Tagged with вогонь

Жінка і стихії

Бути відункою