Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
Posts Tagged with Велес
Після мами
Прожила в селі поминальний 9 день після смерті мами і тоді купила квиток до Києва. Мене чекають друзі – ту, яку вони любили. Але я знаю, що стала іншою. За цей місяць, що я провела біля помираючої мами, була пророблена колосальна внутрішня робота, на яку раніше затрачувались роки різних духовних практик і пошуків. Жоден семінар, тренінг, обряд чи посвята не дав мені такої глибини усвідомлення своєї суті, як цей місяць в рідному селі. Хочу, записати деякі свої висновки з пережитого досвіду, щоб не забути.
Перше усвідомлення: фізична робота – найкраща медитація, якщо мене ніхто не контролює. Раніше мене контролювала мама: «Що ти робиш? Як ти робиш? Ти не так робиш!» І я нічого не могла робити. Так само заважає розслабитись і увійти в Потік розум, який завжди прагне все тримати під своїм контролем. Я звикла працювати, в основному, інтелектуально. Мій розум служить мені в цьому інструментом, він дуже задіяний. Але, коли я кожен день по п’ять годин працювала фізично на свіжому повітрі, розум опинився не при справах…
Я отримувала велике задоволення від фізичних дій. Щодня потрібно було прати, а це означає витягнути з криниці відер 10 води. Витягую воду чи підмітаю двір, чи обрізаю старі гілки на деревах, чи закладаю дрова в грубку – і ні про що не думаю, повне перезавантаження мозку. Часом мугикається якась мелодія – майже беззвучна зовні. Коли мелодія зникає, то я розумію: мені треба спинитися і не робити те, що задумала, це невірний крок. Ось такий внутрішній орієнтир я відшукала в собі в ці дні. Сподіваюся, що й надалі він буде допомагати мені приймати вірні рішення.
Друге усвідомлення: кожна дія виходить з попередньої – як плететься мереживо. Щоб візерунок життя був гармонійним і красивим, потрібно так само, як рукодільниця, бути зосередженою на тій петлі, яку плетеш в цей момент, не забігаючи ні вперед, ні назад. Мені вдалося ввійти в цей ритм. І я в захваті від свого плетіння. Воно чарівне. Так само рукодільниця радіє гармонії своїх візерунків (я знаю, бо плету на спицях).
Кілька прикладів. В домі опалюються тільки дві кімнати – мамина спальня і кухня. Вечорами я повинна була працювати за комп’ютером, і щоб не вмикати в маминій кімнаті світло, я вирішила переобладнати кухню під свій робочий кабінет. Для цього треба було переставити меблі. Це могли зробити тільки двоє сильних людей. Мені пообіцяв допомогти мій однокласник. Очікуючи його, я протирала меблі, мила підлогу, та він чомусь все не йшов. Але саме в той момент, коли в мене все було готово для перестановки, в двері хтось постукав. Це був мій сусід, якого я мало знаю, він недавно купив тут хату.
– Я прийшов запропонувати вам свою допомогу, я знаю, що вам зараз важко. Що я можу зробити для вас?
І перестановка меблів відбулася, хоч однокласник так і не прийшов.
Цей же сусід запропонував очистити мамин двір від металобрухту. Я б сама це не осилила – за хатою валялись важкі залізні бочки, труби. Все дуже давнє, в іржі. Мама не дозволяла щось змінювати в її просторі. Двір був дуже захаращений. І от ми вдвох зібрали чималу купу металобрухту перед воротами. Сусід пообіцяв ще й машину з вантажниками підігнати і все це вивезти на склад. Сказав, що зробить протягом двох днів. Але пройшло три дні, а його все не було. Моя тітка сказала: «Чекати далі не можна. Завтра ти повинна вивезти брухт сама – йди зранку на склад, домовляйся».
Настав ранок. Я просто знала, що сьогодні металобрухт повинен бути вивезений. Для цього він і був складений на купу. Правда, мені не хотілося йти на склад. Але я б пішла, бо треба. Та щойно я вийшла в двір, як біля моїх воріт зупинилася вантажівка. «Хочу купити ваше залізо!» – крикнув мені водій. – Я ще вчора ввечері його побачив, як проїжджав повз вашу хату».
Подібних епізодів за цей місяць було багато. Я зрозуміла, що задумане відбувається так легко тому, що в мені жодного разу не виникало супротиву тому, що є. Свої зусилля я направляла тільки на те, щоб зробити більш гармонійним і комфортним той простір і ті обставини, в які я потрапила.
Третє усвідомлення: життя – це довершена містерія, в кожної людини вона своя, неповторна, в якихось точках ми пересікаємось, щоб виникла дія, іскра, спалах енергії… Так, це схоже на виставу, і ми схожі на акторів (за думкою Шекспіра). Але, на відміну від акторів, ми не знаємо сценарію, в нас немає суфлерів, ми навіть не знаємо, яку наступну фразу маємо сказати, яку дію зробити… Часом нам лише здається, що знаємо… Як актора, котрий забув слова, охоплює на сцені паніка, так і ми боїмося, коли намагаємось забігти наперед і не знаємо, що будемо робити завтра, післязавтра, через місяць, через рік… Здається мені, що єдиний шанс зберігати спокій – це перебувати Тут і Зараз.. Та чомусь нам важко налаштуватися на це. Потрібно тренуватись. І я знайшла чудовий метод. Це – ритуал. Коли людина слідує ритуалу, вона повністю зосереджена на тій дії, яка виконується в цей момент. На цьому побудовані всі церемонії і священнодійства. Просто в нашому сучасному житті ритуалів, обрядів, священних містерій стало обмаль, натомість з’явилась суєта і поспіх.
Я люблю ритуали, з цікавістю вивчаю обрядовість різних культур і часом сама створюю обряди на свою потребу. Вже давно я переконалась, що обряд діє на людину благотворно, навіть може зцілити. Але я не могла точно пояснити, чому так виходить, в чому секрет цієї дії. Відповідь прийшла в ці дні – обряд дає нам модель поведінки абсолютного перебування Тут і Зараз і повної довіри Вишнім Силам. Коли людина часто бере участь в обрядах, то її життя стає структурованим подібно Вселенській Містерії Життя – в якій все є гармонія.
Цього року я обрядово відмічала ніч Живи – з 31 квітня на 1 травня з невеликим Колом однодумців на Лисій горі на Видубичах. Щойно запалили вогонь на капищі Перуна, як містерія стала творитися сама по собі. Несподівано перед нами з’явився хранитель капища. Це був сильний чоловік з сокирою в руках. В темноті він здавався дуже грізним. Суворо сказав нам, щоб ми загасили вогонь і йшли звідси. Я зуміла налаштувати його на дружелюбний лад, попросила: «Порадьте, куди нам краще піти, ми хочемо провести обряд, адже сьогодні ніч Живи». Він запропонував нам пройти з ним до капища Велеса. Це був несподіваний для нас поворот. Наприклад, я не знала, що там є капище Велеса. Ми пішли з великою цікавістю. Зраділи, що в нас є масло – найкраща треба для Велеса. Пригадуючи зараз цю подію, я розумію, що тоді я сприймала Велеса більш фізично, ніж містично. Для мене Велес – це дерев’яний чур або химерна рогата і волохата потойбічна істота, це треба у вигляді монет, масла чи молока з медом. Це Бог, якому добре помолитися перед сном…
І от в протилежній точці Колодару – в ніч Мари – з 31 жовтня на 1 листопада я знову зустрічаюся з Велесом. Ще трохи раніше, коли відчула, що мама вже відходить в інший світ. Ніяких чурів, ніякого масла. Велес просто прийшов і огорнув мене своєю сутністю – так, тонкоматеріальною, так потойбічною, але такою відчутною, такою близькою. Ми були вдвох всі ці важливі дні маминого переходу. Він допомагав мені вистояти, а я допомагала йому діяти, як асистент хірургу, якщо так можна порівняти. Я проспівувала його ім’я, щоб він чув мене, чи щоб я чула його в собі. Я розмовляла з ним не словами завченої молитви, а так, як з близькою людиною. А коли мама перестала дихати, перше, що я зробила – заспівала дуже ніжну пісню, якою проводжають душу:
Стиха, стиха лод’я по воді
В тої лод’ї Велес на кормі
Знов веде душу в Інший світ
А у Сварзі сяє Світовит…
(Русский) Ночь Велеса и Мары
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
(Русский) Ритуал в пятницу Макоши
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
Уроки з Велесом. День 7. Я і моє багатство
Сьогодні, друзі, останній день нашого циклу «Трансформація з Велесом». Потім я підведу підсумки, розповім вам історію виникнення цієї ідеї, тобто ми ще будемо говорити про Велеса. Але сьогодні ми співпрацюємо з ним як його учні. І прийшов час попрацювати у тій сфері, за яку він відповідає, і за що ми особливо любимо цього Бога – це Багатство. Нагадую, Велес – Бог Мудрості, Багатства і Чародійства.
Неможливо бути мудрим і не бути багатим, неможливо володіти Силою (тобто бути чарівником) і не бути багатим. Ці поняття пов’язані.
Багатий – корінь цього слова Бог. Отже, коли ви відчуваєте, що вам не вистачає багатства, це означає, що ви віддалилися від Бога. І коли ви шукаєте шляхів, як розбагатіти, це насправді ваша душа кличе вас шукати шлях до Бога, бо тільки поряд з ним їй затишно і спокійно. Але в нашому матеріальному світі ми сприймаємо ці прохання Душі через призму інстинктів самозбереження і виживання. І тому чуємо зовсім інше. Адже інстинкти породжують страхи. Це нормально. Страх – слуга інстинктів. Це слово походить від слова «страж». Тобто призначення страху – вчасно застерігати нас від небезпеки. Але у більшості людей страх зі слуги перетворився на господаря. І часто саме страх наказує нам, що ми повинні робити.
Для більшості людей страх є головним стимулом для матеріального збагачення. І це не обов’язково страх померти з голоду. Найчастіше – це страх, що «мене таким, як я є, не будуть любити, тому я повинен стати багатим, щоб я завжди міг купити любов». Саме такий страх штовхає людей до влади. Гроші і влада, як їм здається, дають гарантію, що вони зможуть якщо не купити любов, то заставити інших себе любити.
Придивіться до тих людей, що зараз при владі, – і ви зрозумієте, що насправді вони керуються саме цим внутрішнім страхом, який посіяв в них комплекси. Йти до багатства їхнім шляхом – це означає йти дорогою страхів і віддалятися від Бога, тобто справжнього багатства.
– Яким же є справжній шлях до багатства? – запитую в мудрого Велеса.
– Душа прийшла у цей світ збагатитися досвідом – різним досвідом, тому шлях до багатства – це Прийняття.
– Прийняття? – дивуюся. – Навіть, якщо ти бідний, це потрібно прийняти?
– Так, прийняти свій досвід. І тоді відкриється інший досвід, можливо, зовсім протилежний – досвід заможного життя, – посміхається Велес.
– О, починаю розуміти… Прийняти те, що є – означає пройти свій урок, і тоді відкриються нові задачі для опанування нового досвіду – так?
– Так.
– А як людина зрозуміє, що вона вже пройшла урок, що прийняття відбулося насправді? Адже можна скільки завгодно з розуму повторювати, що ти приймаєш ситуацію, а на душі шкребуть кішки…
– Ознакою повного прийняття є вдячність. Людина відчуває вдячність за життя, за дані їй уроки, дякує всім учасникам ситуацій, навіть тим, хто завдавав болю. Ось тоді вона й стає багатою. «Дякую» – означає «добро кую». Колись люди казали на багатство – «моє добро». Скільки в людині добра – настільки вона багата.
Запаліть сьогодні свічку, покличте мудрого Велеса і, дивлячись на вогник, почніть згадувати тих, хто є вашими «учителями». Пишу це слово в лапках, бо ці люди вчили вас несвідомо, часто вони показували вам своїм прикладом, як не треба чинити. Згадайте саме таких «учителів» – посміхніться їм і подякуйте. Та обов’язково промовте, за який урок ви дякуєте, що ви усвідомили завдяки взаємодії з ними.
Дякуючи, ви приймаєте урок та відпускаєте ситуацію і цих людей, звільнюєте місце для нового у своєму житті, а також розширюєте свої горизонти. Чим більше ви зможете прийняти – тим багатшими будете.
Уроки з Велесом. День 6. Я і моя Сила
Велес у слов’янському пантеоні один з найсильніших Богів. Адже він може охоплювати своїм впливом все Трисвіття, тобто Наву, Яву і Праву – світ духів і померлих, світ живих людей, світ Богів. Чому саме він? Не кожному Богові це дозволено. Наприклад, Світовит – Бог Світла, не може перебувати в Наві. Він стоїть на межі між Навою і Явою зі сторони Явного світу і пильно слідкує за тим, щоб ніяка нечисть (чорти, упирі та подібне) не перейшли з Нави у Яву, щоб шкодити людям. Велес теж стоїть на цій межі, але з боку Нави, яку він контролює, і у якій все йому підпорядковано. Не даремно його називають Сонцем в Нижньому світі. Отже й в темному царстві є своє Сонце. Це Велес.
А що таке нижній світ в проекції на людину? Це наша підсвідомість – світ інстинктів, звичок-програм, страхів, а також ще не виявленого потенціалу. Отже якщо ми, подібно до Велеса, здатні контролювати свої інстинкти, звички, програми, страхи, то ми стаємо Сонцем у своїй системі життя, тобто ми стаємо центрованими і цілісними. А це означає, що ми є господарями свого життя. Так і Велеса називають господарем. Саме йому ввірено господарювати в Явному світі в темний період року – з 22 вересня до 22 березня.
Сонце – зірка, навколо якої обертаються планети. Атом теж має ядро, навколо якого обертаються електрони. Ці системи побудовані за одним і тим самим принципом. Отже, ми живемо у світі систем.
Запаліть сьогодні свічку, закличте мудрого Велеса і промедитуйте – поміркуйте над образом себе як системи. Хто ви для свого оточення – Зірка-Сонце, ядро чи електрон? Якщо ви Сонце, то хто обертається навколо вас? Чи щасливі вони? Яке ви Сонце – тепле, ніжне чи далеке, холодне, чи навпаки – спекотне, нещадне, обпалююче?
Якщо ви електрон, то хто ваше ядро-Сонце? Чому ви опинилися у його системі і підкорилися йому? Чому ви не можете чи не хочете стати Сонцем?
Сонце – це Сила. Тільки той, хто може стати Сонцем, володіє Силою.
Що потрібно усвідомити, щоб стати Сонцем, тобто відцентрованою особистістю?
Побудуйте свої кола творення подібно до Сонячної Системи, де ви як особистість в центрі. Це і є перше коло творення – Я. Друге – Я і моя пара. Третє – Я і мої діти. Четверте – Я і мої батьки. П’яте – Я і мої родичі, друзі, колеги. Шосте – Я і громада. Сьоме – Я і людство.
Уроки з Велесом. День 5. Я і мої страхи
Вночі Велес іде по Сварзі,
По молоці небесному
Іде до свого чертогу
І в зорях сідає до Воріт…
Так розповідає нам про Бога Велеса найдавніша письмова пам’ятка слов’ян «Велесова Книга». Отже Велес – Бог ночі. Він береже наші душі під час сну, щоб вони повернулися у явний світ при пробудженні.
Ніч, темнота приховує в собі щось невідоме. Ось чому ми боїмося темноту – не через те, що вона не є світлом, а тому, що в ній є те, чого ми не знаємо, до зустрічі з чим ми не готові. Так само ми боїмося майбутнього. Адже воно сокрито для нас. А найбільше нас лякає смерть, адже за нею – тотальна невідомість-темнота…
Темні закутки, де живуть страхи, є в житті кожного з нас, а також темні закутки нашої душі – це те, що ми ще не знаємо про себе, що ми ще не усвідомили. Такою темною і незвіданою є наша підсвідомість. Вона схожа на підвал, де складений різний мотлох, а серед нього трапляються справжні скарби. Щоб відшукати скарби, треба піти туди, в темінь, посвітити ліхтариком (включити свідомість), поритися в мотлосі та звільнитися від нього.
Скарби – це наш потенціал. Вони криються саме там, де живуть наші страхи. Отже, якщо страшно – значить, треба йти туди, назустріч страху.
Запаліть сьогодні свічку і покличте мудрого Велеса, який знає все про ваше минуле і майбутнє. Дивлячись на вогник свічки розкажіть їй про свої страхи. Хай згорає енергія страху. Ви відчуєте полегшення.
Є лише одна причина страху – віддаленість від Творця. Чим ближче ми до Першоджерела життя, тим більш ми свідомі, і страх стає для нас неможливим. Чого боятися, якщо душа вічна?
Уроки з Велесом. День 3. Я і мої втрати
Велес – бог підсвідомості. Саме там записані наші програми і звички, завдяки яким ми багато речей робимо автоматично. Також там знаходяться наші душевні рани від тих втрат, що ми пережили. Ми приховуємо їх, заїдаючи їжою, набираючи зайву вагу, запиваючи алкоголем, міняючи статевих партнерів…
Та рани треба не ховати, а зцілювати. Спробуйте сьогодні знайти час для такої практики. Запаліть свічку, щоб полум’я спалювало біль, глибоко подихайте і призвіть на допомогу Велеса: “Велес-батечко прийди! Допоможи мені повернути втрачені частинки моєї душі!”
Знайте, що ці частинки нікуди не зникли, вони перебувають в іншому місці, наприклад, з людиною, яку ви любили, але змушені були розстатися, або в тій події минулого, де ви залишили багато своєї психічної енергії.
Підіть подумки в ті події, до тієї людини, пригадайте якісь ситуації, в яких вам було боляче і біль досі фонить. І заберіть звідти частинку своєї душі, свою енергію і силу. Скажіть: “Тобі твоє залишаю, а своє забираю. Частинка моєї душі, сила моя, йди до мене, додому, тут і зараз!” І зробіть кілька глибоких вдихів, ніби втягуючи свою втрачену енергію і частинку душі.
Після практики подякуйте Велесу за підтримку.
Уроки з Велесом. День 2. Уроки моєї душі
Стиха, стиха лодья по воді,
В тої лодьї Велес на кормі…
Отже Велес знову везе душу на втілення в Явний матеріальний світ. Уявіть, що це ваша душа. Ви натхненні, але трохи схвильовані. Адже ви направляєтеся в світ, де душі проходять уроки. Чи вдасться вам їх пройти. Ви самі їх вибрали і ваша душа дуже зацікавлена в такому досвіді, але перше, з чим ви зіткнетися в явному світі – це амнезія. Ви майже відразу забудете хто ви і для чого тут. Багато людей так і не можуть згадати, а отже не можуть стати свідомими і виконати своє призначення. Зате Велес пам’ятає і знає все про кожного з нас. Він може підказати.
Уявіть себе поряд з ним у тій лодьї під час вашого переходу. Знайдіть кілька хвилин для медитації і розмлви з Велесом. Підіть в глибину своєї підсвідомості, спокійно рівномірно дихайте із закритими очима. Ось питання, на які ви зможете знайти відповіді, звертаючись до бога Велеса:
– Як виглядає моя душа? Вона стара чи молода?
– Скільки разів душа втілювалася?
– Що зараз моя душа хоче взнати, який досвід отримати, чому навчитися?
– Які уроки вибрала моя душа на цей раз?
Після медитації запишіть ці відповіді.
Якщо вам захочеться порадитися зі мною, можете вислати мені запис в приват.
Уроки з Велесом. День 1. Благословення предків
(Семиденний цикл духовних практик)
Велес – Бог мудрості, багатства, торгівлі, мистецтва, чаклунства і захисник рогатої худоби, покровитель волхвів. Велес хранитель Міжсвіття – кордонів між Явою і Навою. Він супроводжує душі між світами і сприяє перевтіленню. Велес панує над Темними Богами і духами світу Нави. Він має владу у всіх трьох світах – Нави, Яви і Прави в будь-який час доби і року. Але як господар він проявляється в світі Яви взимку, коли природа завмирає. У цей час добре проводити духовні практики, пізнавати свою душу, медитувати і навчатися у Велеса. Тиждень з Велесом – це і є таке навчання. Прочитуйте щодня текст дня, проробляти описані практики – і ви навчитеся краще чути свою інтуїцію, свою душу і пізнаєте певні грані Велеса.
Велес перевозить душі померлих у потойбіччя – з нашого серединного Явного світу у Навний – нижній. Везе він їх у лодьї по річці Смородинці, як її називають в казках (корінь -мор, тобто означає смерть). Якщо ж розшифрувати слово смерть за значенням його складових, то воно означає: зміна мірності, тобто ми лише міняємо один світ на інший. Наша душа, збагачена новим досвідом, отриманим на землі, йде в Духовний світ – світ безтілесних Душ. І там знову задумує свою подорож на землю, щоб побути у тілі, яке дає душі стільки приємних відчуттів, а разом з тим і можливість відчути біль, як стимул для розвитку. Втілення на Землі цікаве ще й тим, що ми можемо тут взаємодіяти з різними людьми з різного рівня, в той час як в духовному світі, душі гуртуються лише відповідно до своїх вібрацій. Це дає спокій і благість, але не стимулює до розвитку. Отже, щоб напрацювати нові грані Душі, нам треба час від часу занурюватися у матеріальний світ.
За віруванням слов’ян, ми приходимо в свій рід і на нас впливає аж 7 поколінь, які втілювалися перед нами. Кожне покоління дає нам певні програми, які орієнтують нас у житті, тобто, це як заданий маршрут. Було б чудово отримати благословення від кожного з них. Як це зробити?
Для початку підготуйте вервицю на 128 намистин або на 64 (2 кола). Або зав’яжіть на товстій нитці 128 вузликів. Або візьміть для рахунку 128 сірників, щоб перекладати їх з купки на купку. Запаліть свічку. Подихайте глибоко. І в медитативному стані почніть говорити від імені мами: «Люблю. Благословляю ». І відразу відповідайте їй «Дякую. Люблю”. Наступний вузлик – тато: «Люблю. Благословляю ». «Дякую. Люблю “. І так далі, відраховуючи вузлик за вузликом, вимовляємо «Благословляю» від предка, і свою відповідь: «Дякую. Люблю”.
Чоловіки опрацьовують свій рід. А жінки свій і потім – рід чоловіка. Тому що жінка увійшла в його рід і повинна чистити його рід, поки носить його прізвище. Після такої практики рід стає нашим потужним ресурсом.