Чому страшно просити?

У багатьох моїх клієнток є запит: «Як подолати страх у когось про щось попросити, особливо у чоловіків?» Чому виникає цей страх? Всі, хто боїться просити, насправді бояться відмови. Що ж страшного у відмові? Справа в тому, що наша психіка схильна ототожнювати відмову в проханні з відторгненням того, хто просить. Тобто, якщо мені відмовляють, то мене не приймають. Отже, насправді це страх неприйняття.

Цей страх закладається в нас в ранньому дитинстві, він пов’язаний з інстинктом самозбереження. Дуже важко позбутися тих наших переконань, які вкорінені в інстинкти, навіть, якщо вони хибні. Ось чому цей страх переслідує нас, часом, все життя.

Дитині, щоб вижити, потрібно, щоб її приймали близькі. Дорослому для виживання це не обов’язково. Але ми все одно стараємося робити все, щоб нас приймали: намагаємося бути зручними для інших, боїмося когось потурбувати своїми проханнями, пристосовуємося. Це відбувається підсвідомо. Так діє програма: щоб вижити – треба бути прийнятим.

Але в поведінці дорослого це часто виглядає абсурдно. Отже задача дорослого – анулювати або трансформувати цю програму. Почати з того, що виявити її вплив на свою поведінку, усвідомити механізм її дії. Застосувати психологічні практики – переписування програми (перепрограмування), ритуальне спалення тощо. Найефективніше – це свідомо йти на зустріч зі своїм страхом. Страшно – отже роби!

Чому жінкам страшно просити саме у чоловіків? Виходячи з усього вищесказаного – це вплив дитячого страху, що батько відторгне дівчинку. Можливо, так і було в дитинстві, коли прохання дитини батько грубо відштовхнув разом з дитиною. Або дівчинка бачила, що прохання мами викликають у батька агресію. У підсвідомості залишилося, що так чинить чоловік. І просити його про щось це так само страшно, як втратити життя, це стосується навіть дрібних прохань. Так діють програми.

Якось на тренінгу для пар жінкам дали завдання попросити про щось у чоловіків – і коли вони це зробили, перемагаючи свій внутрішній страх і невпевненість, їх так переповнювали емоції, що деякі жінки плакали. Адже вони пішли назустріч своєму страху і розблокували себе, вивільнилася енергія, навернулися сльози полегшення, очищення.

Я теж була з тих жінок, що не просять. Все сама. Але є за що подякувати цій програмі. Вона зробила мене сильною і самостійною. В будь-якій ситуації, навіть у досить критичній, небезпечній я зберігаю спокій і здатність діяти. Це тому, що всередині мене вибудувані надійні опори. Опиратися на себе – це навичок. Я давно стала сама собі вірним другом, який ніколи не підведе.

Отже ця програма більше мені не потрібна. Вона вже зробила свою справу – загартувала мене. Тепер, залишаючись такою ж самостійною і дієвою, я легко озвучую свої прохання перед людьми і приймаю від них будь-яку відповідь. Я легко прошу чоловіків зробити щось для мене, допомогти чи дати.

Якщо ви відчуваєте подібні труднощі – з озвучуванням своїх потреб і прохань, – я запрошую вас в терапію, я допоможу трансформувати ці програми, виявити ядро цих програм – ваші хибні переконання і переписати їх на нові здорові установки. Пишіть в приват.

Ваша Чародія

Уроки з Велесом. День 7. Я і моє багатство

Сьогодні, друзі, останній день нашого циклу «Трансформація з Велесом». Потім я підведу підсумки, розповім вам історію виникнення цієї ідеї, тобто ми ще будемо говорити про Велеса. Але сьогодні ми співпрацюємо з ним як його учні. І прийшов час попрацювати у тій сфері, за яку він відповідає, і за що ми особливо любимо цього Бога – це Багатство. Нагадую, Велес – Бог Мудрості, Багатства і Чародійства.

Неможливо бути мудрим і не бути багатим, неможливо володіти Силою (тобто бути чарівником) і не бути багатим. Ці поняття пов’язані.

Багатий – корінь цього слова Бог. Отже, коли ви відчуваєте, що вам не вистачає багатства, це означає, що ви віддалилися від Бога. І коли ви шукаєте шляхів, як розбагатіти, це насправді ваша душа кличе вас шукати шлях до Бога, бо тільки поряд з ним їй затишно і спокійно. Але в нашому матеріальному світі ми сприймаємо ці прохання Душі через призму інстинктів самозбереження і виживання. І тому чуємо зовсім інше. Адже інстинкти породжують страхи. Це нормально. Страх – слуга інстинктів. Це слово походить від слова «страж». Тобто призначення страху – вчасно застерігати нас від небезпеки. Але у більшості людей страх зі слуги перетворився на господаря. І часто саме страх наказує нам, що ми повинні робити.

Для більшості людей страх є головним стимулом для матеріального збагачення. І це не обов’язково страх померти з голоду. Найчастіше – це страх, що «мене таким, як я є, не будуть любити, тому я повинен стати багатим, щоб я завжди міг купити любов». Саме такий страх штовхає людей до влади. Гроші і влада, як їм здається, дають гарантію, що вони зможуть якщо не купити любов, то заставити інших себе любити.

Придивіться до тих людей, що зараз при владі, – і ви зрозумієте, що насправді вони керуються саме цим внутрішнім страхом, який посіяв в них комплекси. Йти до багатства їхнім шляхом – це означає йти дорогою страхів і віддалятися від Бога, тобто справжнього багатства.

– Яким же є справжній шлях до багатства? – запитую в мудрого Велеса.

– Душа прийшла у цей світ збагатитися досвідом – різним досвідом, тому шлях до багатства – це Прийняття.

– Прийняття? – дивуюся. – Навіть, якщо ти бідний, це потрібно прийняти?

– Так, прийняти свій досвід. І тоді відкриється інший досвід, можливо, зовсім протилежний – досвід заможного життя, – посміхається Велес.

– О, починаю розуміти… Прийняти те, що є – означає пройти свій урок, і тоді відкриються нові задачі для опанування нового досвіду – так?

– Так.

– А як людина зрозуміє, що вона вже пройшла урок, що прийняття відбулося насправді? Адже можна скільки завгодно з розуму повторювати, що ти приймаєш ситуацію, а на душі шкребуть кішки…

– Ознакою повного прийняття є вдячність. Людина відчуває вдячність за життя, за дані їй уроки, дякує всім учасникам ситуацій, навіть тим, хто завдавав болю. Ось тоді вона й стає багатою. «Дякую» – означає «добро кую». Колись люди казали на багатство – «моє добро». Скільки в людині добра – настільки вона багата.

Запаліть сьогодні свічку, покличте мудрого Велеса і, дивлячись на вогник, почніть згадувати тих, хто є вашими «учителями». Пишу це слово в лапках, бо ці люди вчили вас несвідомо, часто вони показували вам своїм прикладом, як не треба чинити. Згадайте саме таких «учителів» – посміхніться їм і подякуйте. Та обов’язково промовте, за який урок ви дякуєте, що ви усвідомили завдяки взаємодії з ними.

Дякуючи, ви приймаєте урок та відпускаєте ситуацію і цих людей, звільнюєте місце для нового у своєму житті, а також розширюєте свої горизонти. Чим більше ви зможете прийняти – тим багатшими будете.

Уроки з Велесом. День 5. Я і мої страхи

Вночі Велес іде по Сварзі,
По молоці небесному
Іде до свого чертогу
І в зорях сідає до Воріт…

Так розповідає нам про Бога Велеса найдавніша письмова пам’ятка слов’ян «Велесова Книга». Отже Велес – Бог ночі. Він береже наші душі під час сну, щоб вони повернулися у явний світ при пробудженні.

Ніч, темнота приховує в собі щось невідоме. Ось чому ми боїмося темноту – не через те, що вона не є світлом, а тому, що в ній є те, чого ми не знаємо, до зустрічі з чим ми не готові. Так само ми боїмося майбутнього. Адже воно сокрито для нас. А найбільше нас лякає смерть, адже за нею – тотальна невідомість-темнота…

Темні закутки, де живуть страхи, є в житті кожного з нас, а також темні закутки нашої душі – це те, що ми ще не знаємо про себе, що ми ще не усвідомили. Такою темною і незвіданою є наша підсвідомість. Вона схожа на підвал, де складений різний мотлох, а серед нього трапляються справжні скарби. Щоб відшукати скарби, треба піти туди, в темінь, посвітити ліхтариком (включити свідомість), поритися в мотлосі та звільнитися від нього.

Скарби – це наш потенціал. Вони криються саме там, де живуть наші страхи. Отже, якщо страшно – значить, треба йти туди, назустріч страху.

Запаліть сьогодні свічку і покличте мудрого Велеса, який знає все про ваше минуле і майбутнє. Дивлячись на вогник свічки розкажіть їй про свої страхи. Хай згорає енергія страху. Ви відчуєте полегшення.

Є лише одна причина страху – віддаленість від Творця. Чим ближче ми до Першоджерела життя, тим більш ми свідомі, і страх стає для нас неможливим. Чого боятися, якщо душа вічна?

Уроки з Велесом. День 4. Я і кохання

Велес … Вален-тин … Чимось схожі ці імена. І свято Валентина припадає на Велесові святки. Напевно, не випадково. У лютому, коли зовні так мало тепла, гарним є будь-який привід, щоб пробудити в собі внутрішній вогонь. Найгарячіший вогонь – це вогонь кохання. Він зігріває і спалює все, що чужорідне любові.
Сьогодні на хвилі свята закоханих спробуйте поміркувати над тим, що у вас є такого, що чуже любові, протилежне або далеке. Що це за якості? Які це енергії? І як ви їх проявляєте?
Я запалюю свічку і йду в медитацію, щоб поговорити з мудрим Велесом про кохання.
– Скажи, мій дорогий учителю, чому безстатеві душі, йдучи на втілення, вибирають собі стать? Це нам треба для кохання?
– Це вам потрібно для розвитку, що є головною метою втілень. Взаємодія двох різнополюсних енергій дає найефективніший розвиток душам.
– Чому часто ця взаємодія відбувається як зіткнення, що заподіює біль? Чи означає це, що біль – неодмінна умова для розвитку?
– Любов неодмінна умова для розвитку. Кохання включає вогонь трансформації. А щоб його запалити потрібні двоє. Так як кремінь, ударяючись об кремінь, викликає вогонь. Як тертя дерева об дерево… Чоловік і жінка тягнуться один до одного заради цього вогню. Цей вогонь люди називають закоханістю. Він солодкий. Він свідчить про те, що взаємодія відбулася.
– Так, він солодкий і бажаний цей вогонь, але все ж чому потім з’являється біль?
– Коли взаємодія відбулася як стикування, наступний етап відносин – взаємообмін. Це перехід від закоханності до любові. Він і Вона стають сполученими судинами, по яких тече викликаний ними вогонь. Але часто закохані не можуть подолати цей перехід, бо вони, як судини, перекриті страхами. Енергія кохання повинна текти, та коли вона впирається у страх, і неприйняття, недовіру, як наслідки страхів, вона завдає болю. Головний людський страх – показати свою недосконалість. Але сенс цього вогню якраз в тому, щоб спалити всі страхи і принести душі звільнення. Тільки вільний може розвиватися. Невільний костеніє, перетворюється на робота. Вогонь закоханості звільняє і оживляє людину. Тому душі так чекають на нього, шукають, хочуть …
– Але бояться показати свою недосконалість і ховаються від любові?
– Так. Тому що забули, навіщо сюди прийшли – удосконалюватися. Неможливо вдосконалюватися, поки не визнаєш свою недосконалість.
– Визнати свою недосконалість, свою вразливість – чи не означає це відкритися коханню?
– Саме так.