Третій день поспіль ворожу людям на асоціативних картах на тему «Моя внутрішня «чортівня» – тіньові деструктивні програми”.
Кожна відповідь йде з Потоку, ніби мені хтось диктує. Отримую від людей зворотній зв’язок, що це дивовижно точно. Часом сама дивуюсь тому, що написала: такі глибокі темні закутки людських душ відкриваються.
Але не завжди темні. Часом відкриваються божественні дари (таланти), які несе в собі ця людина, і може, про них і не знає, або не впевнена, що це можна розвивати в собі.
А щойно опис розкладу перетворився на поезію – настільки прекрасна Душа відкрилася мені. Я навіть захотіла це опублікувати для всіх. Це так цінно бути неземною жінкою – і прийняти, полюбити це в собі. Повірити, що є той, хто полюбить тебе такою незвичайною. За твої крила.
Написала цій жінці. Перечитала – і подумала, що це так схоже на мене і на всіх моїх неземних сестер – храмових жриць Богині Селени. Ось які ми:
«В тобі немає ніякої чортівні. Ти світла, мудра глибока. Про таких як ти кажуть: людина не від цього світу. Діапазон твого світосприйняття дуже глибокий і широкий. Ти здатна проникати у світ померлих (Наву), чути їхні послання, а також підійматися в серце Прави – до Вишніх Богів – і теж спілкуватися з ними. Ти всеохоплююча. Настільки твоя Свідомість розвинута і відірвана від Его. Тобі добре самій з собою.
Чоловікові важко зрозуміти тебе, бо ти неземна жінка, ти небесна, загадкова, як Богиня Селена (Луна). Коли чоловік спілкується з тобою, зближається з тобою, йому здається, що він має справу з кількома жінками – то ти така, то інша для нього. Просто ти так багато в собі вміщаєш, до якого не звикли люди. І часом близьким стає аж страшно. І хтось йде від тебе подалі. Але тобі добре самій з собою.
А ще ти любиш літати. Ти це вмієш. І тому з тобою буде тільки той чоловік, який полюбить твої крила та з захватом буде дивитися, як ти розгортаєш їх в польоті. Навіть, якщо він стоятиме внизу на землі, а ти в небі – його погляд, сповнений любові, буде тебе повертати на землю знову і знову. До нього. В обійми. В солодку втіху – земну, в яку падаєш так, ніби в Небо”.
Posts Tagged with небо
(Русский) Тотем рожденный из божественной слезы
Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”.
Зоряна містерія
Щовечора перед сном я виходжу в свій двір дивлюся на зоряне небо, кажу «Добраніч» духам мого обістя і йду спати. У ці липневі теплі ночі, коли на небі з’явився молодик, а зірки стали особливо яскравими, так неймовірно красиво, що не хочеться йти додому спати. От я й вирішила, що буду спати в садку на землі і дивитися на зоряне небо, поки сон не закриє мені очі. Перша ніч була казковою. Я спостерігала за зорепадом. Зірки падали так швидко, що я весь час думала про свої щасливі бажання, щоб встигнути накласти їх на падаючу зірку. Це було найкраще засинання.
Наступної ночі я вирішила це повторити, але небо заволокли хмари і не було видно жодної зірки. Зате заворожуюче співали цикади. Хотілося ще і ще слухати це заспокійливе чарівне звучання. А в хаті діти дивилися бойовик, і ті звуки несли зовсім інші вібрації. Це перемогло мої сумніви – спати в садку під темним небом чи в хаті. Я вибрала спати під звучання цикад.
Щойно я лягла та почала дивитися в небо, як серед темної безодні мигнула зірка. Вона, хоч і була маленькою та мерехтливою, але вмить привернула мою увагу. Здавалося, що вона мені підморгує. А потім до неї долучилася ще одна зірка, потім і ще декілька. За кілька хвилин небо відкрилося все. Це була ніби вистава для мене. Я зайняла своє місце в театрі – і зірки поступово вийшли на сцену та почали грати для мене свою неймовірну гру. Я відчула ще більший захват, ніж, коли дивилася на чисте зоряне небо.
Мабуть, такий захват відчуваємо ми, коли перед нами відкривається чиясь душа. Вона була закритою, недовірливою. Але з’явився той, хто повірив в неї, хто почав терпеливо очікувати прояву її «зірок» – тих душевних скарбів, які має кожна душа, та не всім може їх довірити. І душа починає поступово показувати – зіроньку за зіронькою, і врешті-решт відкривається як невичерпна безодня скарбів. Таке диво робить з людьми любов.
Коріння волі
Скільки живу, я завжди бачу незадоволених людей. Вони заражають один одного своїми претензіями – це не так, і те не так… Але чим більше розвиваєш свідомість, тим рідше виникає незадоволення. З’являється розуміння – якщо ти бурчиш і ти невдоволений, отже –перебуваєш в стані жертви. Бути свідомим і залишатися жертвою – неможливо. Або… або…
У якийсь момент я поставила перед собою мету бути задоволеною усім, що є в моєму житті, щоб там не відбувалося. І у мене вийшло! Мені щиро подобається все, крім одного… Мене дратують незадоволені люди. Змінити їх я не можу, але можу змінити ставлення до них. А для цього треба їх зрозуміти, тобто зрозуміти природу незадоволення. Це слово само розповідає про себе. Незадоволення – це означає «той, хто йде не за своєю волею». Та у цьому слові є ще маленька частка – «до», що означає «достаток». Коли нам чогось достатньо, ми кажемо «доволі». Отже незадоволення насправді виникає, коли у людини недостатньо волі. Справді, що робить незадоволений – критикує інших за те, що йому щось недодали або щось для нього не зробили чи зробили не так. Тобто людина вимагає від інших компенсувати свій нестаток волі, а якщо хтось це не робить, то звинувачує їх – і рідних, близьких, і начальника, і владу.
Але, ніхто не може зарадити людині, якщо їй не вистачає власної волі. Де ж взяти волю і чому її не вистачає? Воля, воло… Центром волі вважається горлова чакра, що відповідає за комунікації, творчість і самовираження. Хто ж, крім нас самих, наступає на горло власній пісні? І чому пісня ллється, в основному, у вигляді жалоби? Воля – це сила, енергія, харизма. Це також внутрішня дисципліна та самоорганізованність, тобто структурованість. Але, якщо енергії мало, то немає що структурувати.
Отже, все починається з енергії. Людина – це згусток енергії, вона також провідник енергії Неба, Космосу та енергії Землі. Нам також дає енергію рід – аж сім поколінь предків. Якщо це все додати, то кожен з нас має бути мегаенергетичним. І де ж воно?
Якщо людина, маючи такий потенціал, перебуває в стані жертви і жаліється на життя та на своє оточення, це означає тільки одне – у неї порвані зв’язки – з Небом, Землею і Родом.
Я усвідомила це сьогодні і таким чином на зміну моєму роздратуванню незадоволеними людьми прийшло щире співчуття. Я зрозуміла, що, коли людина жаліється, агресує, плаче, ненавидить, вимагає, тисне, маніпулює, звинувачує – це означає, що вона справді дуже нещасна, відірвана від головних джерел енергетичного живлення – Неба, Землі і Роду. Саме це і тільки це вона виражає, у якій би формі воно не відбувалося. Таку людину можна зцілити любов’ю, адже зв’язок – це і є любов.