Я часто чую від жінок признання: «Ви – моя муза, ви мене надихаєте». Це говорять такі прекрасні жінки, від яких я сама в захваті – від їхнього бажання розвиватися, мінятися на краще, ставати щасливішими і мудрішими. Я знаю, що саме на це я їх надихаю – своїм прикладом і своєю свободою. Адже Муза – це та, що йде за своєю волею, а не за чужою. Своя воля (воля душі) – це і є воля Бога, тому коли робиш кроки, прислухаючись до поклику душі – це, ніби, танцювати танець з Богом. В танці партнерка йде за партнером, що її веде – крок у крок. А Муза йде за Богом. Тому, вона прилітає тільки до того, кого вибирає сама. Її неможливо купити або примусити служити.
Жінка з розвинутим архетипом Музи – благословення для чоловіка. Адже вона постійно буде запліднювати його Розум чудовими ідеями, які в його руках перетворяться на плоди. А плоди – це достаток. І ці плоди він приносить своїй Музі – як дари і подяку за натхнення.
Це все так, але чомусь я не стала Музою для жодного чоловіка. І це мене довго бентежило аж до вчорашнього дня. Я думала, що зі мною щось не те, що я не вмію знайти підхід до чоловіків, щоб вони захотіли щось творити. А вчора ми розговорилися про це з моєю подругою – теж жінкою-музою. Вона каже: «Справа не в тобі, дорогенька, а в українських чоловіках. На них діє інший архетип музи – українська жіночка зі скалкою в руках, яка цією скалкою буде ганяти і заставляти щось робити». «Точно! – відповіла я. – Але ж на це треба покласти все життя, не випускати скалку з рук. Я дійсно так не можу, мені це не цікаво».
Пригадалося моє сімейне життя. Чоловік шість років ніде не працював, у нього, крім нічного сну, був обов’язковий денний сон після обіду, вечірній пасьянс з друзями і постійні нарікання на те, що ми живемо у важкий час, коли немає роботи, він хотів би працювати, та немає де. Я пішла від нього, абсолютно переконана, що він такий, і так буде завжди. Але його дуже швидко взяла в свої руки українська жіночка зі скалкою. І почала ганяти – треба машину, треба знову ремонт в квартирі, треба кота за 1000 доларів… І він задовольняв всі її потреби, як раб. Навіть мені якось пожалівся: «Якби я половину того, що зараз заробляю, давав тобі, ти була б щаслива і задоволена, а їй все мало і мало». І весь цей час я думала, що та жінка молодець, а я ні на що не годна…
Як я вдячна моїй подрузі, що вона звернула мою увагу на цей архетип «жіночки зі скалкою» і розвіяла мій комплекс. Якщо такі жіночки нашим чоловікам зараз більш потрібні – то хай паруються з ними, бояться їх, і служать їм зі страху. Навіщо мені себе з такими порівнювати? Я інша. Я Муза з прозорими крильцями. Я можу надихати тільки того чоловіка, який зуміє ці тонкі крильця побачити, відчути їх ніжність, і захотіти їх захищати. Саме від цього зростає мужність, а не від скалки.
No Comments