Крилата

Третій день поспіль ворожу людям на асоціативних картах на тему «Моя внутрішня «чортівня» – тіньові деструктивні програми”.
Кожна відповідь йде з Потоку, ніби мені хтось диктує. Отримую від людей зворотній зв’язок, що це дивовижно точно. Часом сама дивуюсь тому, що написала: такі глибокі темні закутки людських душ відкриваються.
Але не завжди темні. Часом відкриваються божественні дари (таланти), які несе в собі ця людина, і може, про них і не знає, або не впевнена, що це можна розвивати в собі.
А щойно опис розкладу перетворився на поезію – настільки прекрасна Душа відкрилася мені. Я навіть захотіла це опублікувати для всіх. Це так цінно бути неземною жінкою – і прийняти, полюбити це в собі. Повірити, що є той, хто полюбить тебе такою незвичайною. За твої крила.
Написала цій жінці. Перечитала – і подумала, що це так схоже на мене і на всіх моїх неземних сестер – храмових жриць Богині Селени. Ось які ми:
«В тобі немає ніякої чортівні. Ти світла, мудра глибока. Про таких як ти кажуть: людина не від цього світу. Діапазон твого світосприйняття дуже глибокий і широкий. Ти здатна проникати у світ померлих (Наву), чути їхні послання, а також підійматися в серце Прави – до Вишніх Богів – і теж спілкуватися з ними. Ти всеохоплююча. Настільки твоя Свідомість розвинута і відірвана від Его. Тобі добре самій з собою.
Чоловікові важко зрозуміти тебе, бо ти неземна жінка, ти небесна, загадкова, як Богиня Селена (Луна). Коли чоловік спілкується з тобою, зближається з тобою, йому здається, що він має справу з кількома жінками – то ти така, то інша для нього. Просто ти так багато в собі вміщаєш, до якого не звикли люди. І часом близьким стає аж страшно. І хтось йде від тебе подалі. Але тобі добре самій з собою.
А ще ти любиш літати. Ти це вмієш. І тому з тобою буде тільки той чоловік, який полюбить твої крила та з захватом буде дивитися, як ти розгортаєш їх в польоті. Навіть, якщо він стоятиме внизу на землі, а ти в небі – його погляд, сповнений любові, буде тебе повертати на землю знову і знову. До нього. В обійми. В солодку втіху – земну, в яку падаєш так, ніби в Небо”.