Тиждень, який ми зараз проживаємо – поминальний. В народній традиції його називають Осінні Діди. Наші предки – це і є Діди. Тому зараз дуже важливо їх згадувати, вечорами запалювати для них свічку, дякувати їм за життя. Тривають Осінні Діди до 31 жовтня – ночі Велеса, коли головний Бог світу Нави (світу мертвих) приймає від Білобога і Перуна (літніх світлих Богів) керівництво всіма природніми і енергетичними процесами в темний і холодний період року. Отже зараз ми входимо в енергії Велеса – Бога мудрості, багатства і таємних знань. Предки, яких ми згадуємо перед ніччю Велеса, допомагають нам гармонійно увійти в темний період року.
Сьогодні, в останню п’ятницю жовтня, поминають жінок Роду і називають цей день Осінні Баби. Тож сьогодні запаліть свічку для своїх бабусь, матерів, які перейшли в потойбіччя.
9 років тому в ці дні я допомагала здійснити перехід моїй мамі, яка випустила свій останній видих саме в ніч Велеса. Після того я почала відчувати, як прибуло в мені знахарської сили жінок мого роду. Адже ця сила нікуди не дівається, її, як вогонь факела, продовжують нести нащадки в естафеті поколінь роду. Відчуйте себе у ці дні таким факелом.
Взагалі, згадуючи предків, подумайте, що саме вони вже здобули для вас, і зараз ви володієте цим по праву спадкоємця.
Колись в 30-ті роки минулого століття моя бабуся Каліста, молода 19-річна дівчина, втекла з лісоповалу, сама пройшла через Архангельські ліси і вижила. Ще й заміж вийшла за коханого, про якого мріяла. Тікала до нього.
Коли я помічаю, що якимось дивом мені вдається жити поза обмежуючими правилами «матриці», я розумію – це тому, що моя бабуся Каліста втекла з «матриці» ще в минулому столітті. Це вона проклала мені дорогу в свободу.
Але також предки могли передати нам якісь свої важкі задачі, свою карму. Не тому, що вони так хочуть. А тому, що так спрацьовує закон роду – енергія йде від старшого до молодшого, як кажуть в практиках з «Родовими сузір’ями» (розстановках): «Ти старший, а я молодший, ти даєш – я отримую». Так, ми отримуємо все, що вони дають. Навіть, якщо не хочемо таке брати, це відбувається на рівні родового несвідомого. Тому й помічаємо, що повторюємо небажані сценарії предків.
Мені пощастило в серпні побувати в Луцьку на семінарі психотерапевта з Берліна Мальте Лооса. Він провів з нами практику, під час якої ми змогли віддати предкам якесь внутрішнє обмеження, негативну програму, яку помітили в собі, ніби якийсь чужий тягар. Ми робили її за принципом «розстановок» в парах, де віддавали не своє «заміснику» предка.
Я відчула чудодійну силу цієї практики відразу. Мені захотілося застосувати її з моїми клієнтами. Як це зробити без реального замісника? Я спробувала зробити це з деревом. Адже дерево – це і є символ роду! Вже всі мої клієнти це зробили і мають чудові результати!
Сьогодні хочу поділитися з вами сценарієм цієї практики, як я її описала.
Практика-розстановка «Віддати предкам їхнє»
Знади усамітнене місце, де є дерева, вибери якесь дерево і підійди до нього зі шматочком хліба.
Перед цим подумай:
що тебе стримує, відтягує назад або напружує, але причину ти не можеш пояснити. Можливо ти несеш на собі чужий тягар, чужі програми, щось, що належить іншій людині, яку ти підсвідомо копіюєш, щоб виразити їй повагу (це можуть бути хтось з батьків або предків).
Наприклад, коли я робила цю вправу, я зрозуміла, що є щось, що стримує мене від розширення масштабу моєї професійної та творчої діяльності, бо тоді я буду багата і знаменита і цим буду дуже відрізнятися від моїх батьків, бабусь, дідусів, для яких умовами виживання були бідність і непомітність. Інакше їх би вбили в тоталітарній державі.
Оце щось, що мене стримує від більш масштабного прояву, можна назвати словом симптом.
Отже:
Крок 1. Ти тримаєш в руках шматочок хліба і подумки призначаєш його симптомом тієї програми, якої ти хочеш позбутися.
Крок 2. Ти стоїш біля дерева, яке представляє того, кому насправді належить цей симптом. Підійти до цього дерева, подивись на нього, як на живу істоту, протягни йому шматочок хліба і скажи:
– Я несла це дуже довго, те, що належить тобі. Воно не моє. Воно твоє. Зараз я тобі це віддаю.
Крок 3. Поклади хліб перед деревом і скажи дереву такі слова:
– Я буду з тобою, але по іншому. Дякую тобі.
Трохи постій і поспостерігай за змінами в тілі. Чи є відчуття полегшення? Можеш злегка струсити щось уявне з тіла, якщо є потреба. Розправ плечі, вирівняй осанку, повернися до дерева спиною і йди в своє життя.
Якщо вам потрібна моя допомога, щоб краще зрозуміти свій родовий сценарій, що саме треба віддати предкам, зрозуміти поняття «особиста совість» і «родова совість», як жити так, щоб вони не конфліктували між собою, – запрошую на мої терапевтичні сесії, індивідуальні консультації, розклади на картах «Боги».
