Сила імені

Сьогодні мама новонародженого хлопчика прислала мені фото свідотства про народження дитини з супроводжуючим коментарем: «Дякую!» Якщо попросити моїх читачів вгадати – за що вона дякує, думаю, ви не скоро здогадаєтеся. Тому розповім сама. Мама подякувала мені за ім’я Назар.

Хлопчик – третя дитина в сім’ї народився 2 тижні тому. І батьки весь цей час думали, яке його ім’я. Родина дотримується слов’янського світогляду і традицій, тому шукали імена слов’янські, як і для перших двох дітей. Та чомусь жодне ім’я не лягало на душу батькам. Тоді вирішили звернутися за підказкою до слов’янської жриці, тобто до мене. Я пообіцяла мамі, що відповідь дам завтра. Я проводжу обряди ім’янаречення, у мене добре відкритий канал надходження імені до людини. Моя харківська подруга, яка вже кілька разів спостерігала, як я це роблю, каже, що це геніально.

Втім, все досить просто. Я даю запит у Вишній Світ перед сном і засинаю. Вранці є відповідь. Я отримую так відповіді на всі питання. І от я просинаюся після запиту про слов’янське ім’я новонародженого хлопчика, а в моїй голові чітко звучить: «Назар». Я кажу: «Не зрозуміла? Ще раз скажіть, як його звати?» І чую: «Назар». Я продовжую свій діалог з Небесним гідом-наставником: «Може Зореслав чи Сонцеслав?» І чую: «Назар».

В моєму колі немає людей з таким іменем, я не могла його часто чути, щоб воно заклалося в мою свідомість і так наполегливо просилося зараз проявитися. Тому я абсолютно впевнена, що ім’я Назар прийшло як спражнє ім’я цієї дитини. А це велике благо. Адже якщо душа відразу отримує СВОЄ ім’я, вона і Долю отримує СВОЮ. Я перестала сперечатися, але ще запитала: «Поясніть, що воно означає». І почула таке: «Народжений Зорею. Це Зоряний хлопчик. Світоносний».

Встаю з ліжка, і навіть не вмиваючись, швидко розкладаю свої карти: випадає 2 карти – Білобог і Віста. Та це ж і є Світоносний (Білобог) і народжений Зорею – Віста – Богиня Вечірньої Зорі.

Пишу про це мамі, і як я і сподівалася, отримую першу реакцію – здивування та несприйняття. «Воно не слов’янське», – каже мама. «Чому ти так думаєш, бо прочитала в інтернеті. А мені Боги пояснили його значення – воно понад усіма егрегорами стоїть. І зовсім ніякого відношення це ім’я до Назарету не має. На – це частинка, що означає народження, даючий життя. Так само, як у слові ДаНа – Даюча народження усьому живому. А далі – Зар –Зоря, а також –Ар – це Світло, Сонце», – я вирішила, що буду як зможу відстоювати це ім’я для хлопчика.

Пригадалася така історія. Якось, коли я жила в Києві, 4 січня я пішла зранку з рідновірами на Дніпро святкувати свято Ярдана. Я скупалася в льодяному Дніпрі, прийшла додому щаслива та натхненна після прославлення богині Дани і купання в річці. І тут дзвоне телефон: колега з роботи каже: “Ти в нас відунка, першій тобі вирішив сказати, що в мене сьогодні вранці дочка народилася, як її назвати?” Я відразу: “Дана!” – і розповідаю, що сьогодні свято Дани – Богині річок, що я щойно з Дніпра, ще волосся мокре – це не випадково, що він чомусь мені подзвонив, сама Богиня Дана бере під опіку дівчинку і через мене дає їй ім’я. Він зрадів, каже: “Незвичне, але гарне ім”я”.

Через деякий час питаю: “Як там Дана?” “Ні, – каже, – не Дана, Маргарита, Марго” І мені стало так сумно за дівчинку. Несвідомі батьки відразу забрали її зі шляху Долі. “А чому ви вибрали це ім’я?” “Ну, так стильно ж”.

Чи не повториться знову така прикра історія?

Мама новонародженого мовчала кілька днів. А мені наступного дня випала нагода їхати в райцентр. Коли я поверталася назад і сідала в автобус, переді мною мама з двома дітками – дівчинкою і хлопчиком. І мама каже: «Назарко, давай, заходь першим в автобус!» Я зрозуміла, що Всесвіт продовжує мені підказувати це ім’я.

Аж ось сьогодні вже офіційно підтвердилося, що батьки таки сприйняли мою пораду, і в світі на одного Назара стало більше. Я привітала маму, подякувала за довіру та запитала: «Чи звикли вже до цього імені?» «Так, всі вже сприйняли це ім’я, але я ще в процесі сприйняття». Я відповіла їй: «Є щось таке, що закриває мамі бачення долі своєї дитини. От наприклад, знахарка кому завгодно допомагає, а своїм дітям – ні. Не знаю, чому так. Може такий договір рідних душ, щоб ми не могли на них впливати, щоб діти самі знайшли свій шлях, а в цих пошуках загартувалися. Адже, якщо мама все бачить і знає, і може допомогти, то їм розвитку не буде. Може так і з іменем…»

Магія імені

Сьогодні друзі вітають мене з днем Елени (Олени) – святом мого імені. В зв’язку з цим мені захотілося розповісти про моє ставлення до свого імені та про магію імені. Коли я проводжу вікові посвяти, ми зупиняємося також на такому важливому моменті в житті людини, як ім’янаречення. В слов’янській традиції це не просто вибір якогось імені, яке сподобалося батькам, як це обряд-священнодійство, на яке запрошувався волхв, волхвиня чи жрець, жриця (тобто відаюча людина, що вміє проводити обряди) і вона йшла за іменем дитини в Духовний світ, зчитуючи його, як код земного призначення цієї душі. Або це робили батьки, якщо вони відаючі і пробуджені, свідомі. В слов’янських іменах обов’язково була частина імені Бога або його повне ім’я – це дає дитині звеликий захист на все життя, а також і програму-призначення, яке вона має виконати. Який це Бог – дивилися по даті народження. Адже Боги – це відображення певних якостей Рода Всевишнього – Верховного Бога, який є перешопричиною і джерелом життя. Якості Богів пов’язані, в основному із стихіями та порами року – тобто тим всім, з чого й складається наше життя.

Наприклад, я народилася 8 жовтня. Це близько від свята Покрова, яке пов’язане з Богинею Славою. Тому стовідсотково у моєму імені має бути Слава – мужня, крилата Богиня Справедливої перемоги. Можна мене назвати просто Слава, Славуня, а можна додати ще якусь якість, яка б підсилила Славу, завдала їй напрямку. Наприклад, якби батьки назвали мене Зореслава – я б точно стала астрологом.

Але мені дали грецьке ім’я Елена, що означає, Факел, Світло. І це відобразилося на моїй долі, як призначення – світити, запалювати, надихати. Так випадково співпало, що це дуже близько до Слави, у якої були золоті сяючі крила. Невидимі в якийсь момент на полі бою, вони раптом спалахували відблиском і засліплювали ворогів. Цими крилами вона закривала воїв, які йшли у праведний бій, і своїм гортанним криком підіймала їх воїнський дух і хоробрість. Якщо до Слави додати Світла (від Бога Світовита, свято якого пов’язане з осіннім рівноденням – теж близько до мого дня народження, то моє ім’я звучало б як Світослава. Це дуже потужне ім’я – воїтельки Світла. Воно б дало мені багато сили в житті. І хоч за змістом воно близьке Елені, та не зовсім. Місія Елени – світити в пітьмі. Місія Світослави – перемагати Світлом.

Я справді, дуже багато світила в пітьмі і, чесно кажучи, стомилася від цього.

Імя Елена (Олена) прийшло до мене від людей, а конкретно від чиновників, які робили запис в метриці. Батько сказав їм зовсім інше ім’я – Альона, але вони, нічого йому не пояснюючи, записали Олена, а російською Елена. Батько не повірив своїм очам, коли взяв у руки метрику: «Я ж вам сказав Альона». У відповідь: «В Україні немає такого імені». Єдине, що йому залишалося називати мене Альоною, Альонушкою вдома. В школі називали, як в метриці.

Що означає ім’я Альона? Це словянське імя, похідне від імені Леля (Лёля). Цікаво, що склад «–ле» з давньослов’янської мови означає «крило», звідси – Лелека. Сама себе я називала, щойно навчилася говорити – «Лека» (схоже на Лелека), а моя маленька донечка називала мене «Леля» (Богиня Леля). Отже в цьому імені теж проявилась крилата Богиня Слава плюс – богиня весни Леля. Обидві вони стоять на протилежних точках у сварожому Колі (колодарі). В мені досі дуже багато Лелі – романтизму, ніжності, бажання закохуватися.

Так, ім’я – це ж програма. Я дуже довго жила, відгукуючись на ім’я, що прийшло до мене від чиновників (офіційно) – Елена (Олена). І, може, то я жила не своє життя? Не знаю. Але рік тому з’явилися видавці, які захотіли видати мою книгу – повість для дітей і дорослих. Вони поспілкувалися зі мною по скайпу і сказали: «Ти не Елена, ти Альона, Еленою – строгою і сильною ти виглядаєш на фотографіях, а в житті ти ніжна, як Леля, ти Альона. І книгу треба підписувати цим ім’ям, бо так ти справжня, а читачі сприймуть тільки справжнє. Повір нам». Це вони ще не знали, що батько мене назвав Альоною. Вони – відаючі люди, тому бачать без пояснень.

Що відбулося за цей рік, коли до мене повернулося моє первинне ім’я, дане батьком? В мені справді з’явилося більше ніжності, я стала більш відкритою і довірливою. Батько мене дуже любив. І в мені живе програма: якщо мене називають Альоною, значить, мене люблять. Цього року я відчуваю, що світ просочує мене любов’ю, вона йде від моїх читачів і не тільки… Я частіше відкликаюся на вібрації «Альона», це для мене значить – відкликаюся на вібрації любові.

Я бажаю вам всім засіяти в своє ім’я любов, яким би воно не було, просто згадайте ту людину, що промовляла ваше ім’я з усією ніжністю в серці. І хай кожного разу ця ніжність проявляється в світі з кожним звучанням вашого імені.