Багато жінок скаржаться на своїх чоловіків, що вони не підтримують їх матеріально або виділяють гроші на сім’ю дуже скупо, часто проявляють агресію, доводять до сліз і відчаю. Жінці хочеться піти зі стосунків, але є діти… Як з цим справитися? От сьогодні до мене звернулася з таким питанням одна багатодітна мама, яка повністю залежна від такого чоловіка і вже дуже стомилася жити в стражданнях. Я написала їй, що робити. Хочу поділитися цим текстом зі всіма, бо ситуація дуже розповсюджена.
– Перше, що прийшло мені на думку: поведінка чоловіка – це його реакція на твою безпомічну дівчинку. В тобі записалася ця програма в дитинстві, що від чоловіка (батька) допомоги не буде, ти це зчитувала з його постаті, чула від мами, що на нього не можна опиратися. Ця безпомічність базується на страхові: як я виживу без допомоги старшого, дорослого чоловіка? Тобто твоя безпомічність часто переростає в паніку або виглядає як приреченість. Ти цим фониш – і чоловік це програє для тебе. Адже життя – це гра. Ти можеш поміняти гру, тільки міняючи фокус уваги та свої думки і переконання. А ще треба для підсвідомості програти нові події, закласти новий сценарій. Пропоную зробити так:
1) Намалюй свою безпомічність або виліпи з пластиліну, тіста чи глини. Відчуй як в процесі цієї творчості з тебе виходить безпомічність і через руки переходить на папір в малюнок або в фігурку.
2) Знайди коробочку, поклади туди цей малюнок чи фігурку як в труну. Скажи собі: «Сьогодні померла моя безпомічність разом зі страхом, що я не виживу без дорослих». Вона вже не може існувати, бо я доросла, сильна, самостійна. Я хазяйка свого життя, я вмію керувати своїм життям, моїми близькими, грошовими потоками моєї сім’ї».
3) Винеси коробочку з дому і закопай в землю з усвідомленням, що ти хорониш свою померлу безпомічність, що її більше немає в тобі. Постався до цього як до справжнього похорону. Можеш заплакати над цією частинкою себе.
4) Відразу після цього склади план своїх дорослих, самодостатніх дій – що ти хочеш і можеш зробити. Що ти хочеш, але поки не можеш зробити, напиши, що тобі потрібно для того, щоб це зробити (купити щось чи здобути новий навик). Пропиши до якого часу ти це зробиш. Напиши, якою ти себе бачиш, коли це зробиш. Хай це буде небагато пунктів, але конкретних.
5) Почни бачити в оточуючих своїх помічників і захисників, своїх вірних соратників. Якщо це ще далеко не так, змісти фокус уваги на ті моменти, де це так. І дивися тільки туди. Підкреслюй в людині (чоловікові, дітях) тільки те – де вони підтримують тебе у якихось хороших починаннях і творенні вашого буття.
До речі, подібну практику можна зробити з дітьми – хай вони намалюють чи виліплять свої страхи і похоронять їх. Це вас об’єднає в чудовій грі. І діти після цього справді будуть більш впевненими.
