Магія барабанів

Ритм барабана пробуджує всередині жінки Шакті, всередині чоловіка – Шиву. Це наша дика первозданна енергія. Вона завжди танцює, як вогонь, тому що вона рухається. Ця енергія творить чудеса – вона народжує нове життя. Це можуть бути будь-які плоди нашої творчості, можуть зачатися прекрасні діти, але перш за все, ця енергія оживляє саму людину, яка стукає в барабан або слухає його ритм. Барабан немов вибиває з нашої свідомості все наносне, неприродне, мертві правила, шаблони і вимушені зобов’язання, які захопили нас в свої лещата. Все це розсипається як пил під барабанним дробом. Барабани – це магія, це свято, це пісня Сили.

 

Пробудити Богиню

Якось в фейсбуці активно розшарювали відео, де розгнівана богиня Калі відрубує голову чоловікові, який принижував свою дружину і навіть демонстративно наступив на неї ногою. Від гніву Калі та покарання за цей вчинок чоловіка не врятувало навіть прохання жінки не вбивати його.

– Адже він мій чоловік. Як я буду без нього? – каже жінка.

– Чоловік, який принижує жінку – це не чоловік, це біль, – відповідає Калі.

Відео активно розповсюджували саме жінки, хоча першим опублікував його чоловік з іронічною ремаркою «жіночка розгнівалася». Цей сюжет наштовхує на роздуми. Так, можна сказати, що Калі права і такого чоловіка варто знищити. Але чому біля цієї жінки опинився саме такий чоловік? Хто він, як не прояв її внутрішнього чоловіка? Бо все, що ми маємо навколо себе – це прояв наших внутрішніх образів, архетипів, сценаріїв. Якщо жінка не любить себе, нею буде нехтувати її чоловік. Якою б гарною вона не була, він не зможе її любити.

Якщо їй нудно з самою собою, йому буде нудно з нею і він буде шукати розваг на стороні. А нудною, нецікавою стає та людина, яка не живе своїм життям, не має своїх інтересів, які викликають в неї живу пристрасть.

Якщо жінка заповнена страхом – поряд з нею з’явиться чоловік агресор, який буде залякувати і маніпулювати її страхами.

Якщо в жінці живе образа – в її чоловікові буде жити гнів. Тому що гнів – це та ж сама образа, тільки в активній чоловічій формі.

Якщо в жінці живе почуття провини – поряд буде чоловік, який весь час звинувачуватиме її. Якщо навпаки, вона та, що звинувачує – чоловік буде або агресивно захищатись, бо звинувачення – це повільне вбивство іншої людини, або чоловік втече від такої жінки. Втеча може бути різною – до іншої, більш лагіднішої, жінки або в пляшку, або в якісь ілюзорні світи, які він почне видумувати, вводячи всіх навколо в оману. Це побрехеньки про те, який він сильний, діловий, як завтра в нього все покращиться.

Ми всі, чоловіки і жінки, взаємопов’язані. Ми – сполучені посудини. Чим заповнимо одну ємність – те проявиться в іншій ємності, але з іншим зарядом. Отже, даремно відрубувати голову чоловікові (розлучатися, кидати його заради іншого) і сподіватися, що тепер, коли зникло джерело болю, жінка стане щасливою. Ні. Джерело болю нікуди не зникло, бо воно знаходиться не зовні, а всередині.

Що це за біль? Куди веде його коріння? На мій погляд воно знаходиться в патріархаті, в якому ми прожили вже багато віків. Патріархат – це війни-змагання між чоловіками, в тому числі й економічні війни. Патріархат – це обмеження жінки в багатьох людських правах. Патріархат – це домінування чоловіка над жінкою і використовування її як свого ресурсу. Патріархат – це Калі-Юга, епоха Чорнобога.

Але приходить Ранок Сварожий, міняються вібрації на планеті на більш високочастотні. Отже, міняється свідомість. І для всіх нас стає очевидно, що патріархат має стати вчорашнім днем, а на його місце мають прийти рівноцінні партнерські стосунки між чоловіками і жінками.

Але, нажаль, не так просто патріархату здати свої позиції. І зовсім не через таких чоловіків, які топчуть жінку, а через вкорінення в жінці звички підкорятись, принижуватись, жертвувати собою заради чоловіка. Як тільки ми, жінки, позбавимось цієї дурної звички – патріархат зникне, і у світі встановиться гармонія, любов, взаємоповага між чоловіками та жінками.

Що для цього треба робити? Відродити в собі свою внутрішню Богиню. Адже все, чого досягнув патріархат – це витравлення Богині з цього світу. Навіть це слово «Богиня» ми вживаємо тільки коли читаємо міфи. Для більшості людей є тільки Бог (чоловічого роду).

Це відбулося, коли чоловіки перестали бачити Богиню в своїх жінках. За часів патріархату жінка для чоловіка – це мамка, нянька, прислужниця, секс-іграшка, дітородна істота, яка продовжить його рід. Найжахливіше, що з того всього вийшло – це те, що ми, жінки, самі у це повірили, що ми тільки такі, і прийняли це як належне. Ми забули в собі свою Богиню.

То чому ми ображаємось, коли чоловіки нас зраджують, зневажають, грублять нам? Адже це ми зневажаємо Богиню, коли дозволяємо знецінювати себе, коли допускаємо в свою адресу матюки і грубощі, коли прощаємо зраду.

Багатовіковий патріархат калічив нас своїми обмеженнями, не дозволяв нам вирости. Тут напрошується порівняння з ніжками японської дівчинки, яку колись за давньою традицією взували в тісні дерев’яні черевички, щоб ніжки більше не росли. Такій жінці потім було важко ходити, вона могла пересуватись тільки в стінах свого дому.

Дуже багато жінок в патріархальних сценаріях так і не змогли вирости і перейти в зрілу особистість. А що таке жінка-дівчинка? Це духовна і соціальна інфантильність, а також тотальна залежність від чоловіка. З жінкою-дівчинкою він може тільки бавитись. Давати їй гроші він не буде, адже дітям гроші не потрібні. Вона може розраховувати тільки на забезпечення на рівні виживання.

Жінка-підліток – це бунтарка, яка вирішила зламати устої і досягти чогось сама. Її девіз «я сама». Вона може стати успішною. Але це не є показником духовної зрілості. Духовна зрілість – це гармонійне, рівноцінне партнерство з чоловіком. До цього зараз приходять одиниці, але вони є. Їх повинно ставати все більше.
Все починається з внутрішньої роботи жінки, яка щодня має відроджувати свою внутрішню Богиню. І з внутрішньої роботи чоловіка, який щодня має відроджувати свого Бога. Бо хто такий той, для кого жінка – це лише мамка, нянька або служниця чи лише секс-іграшка? Це насправді хлопчик або підліток. Це ще незрілий чоловік.

Отже духовна зрілість – це взаємодія Бога і Богині – чоловічого Вищого «Я» з жіночим Вищим «Я», це взаємоповага і самоповага.

Жінка, яка випрошує в чоловіка любов і готова навіть купувати цю любов – це духовна жебрачка. Так само і чоловік, який випрошує чи купує любов.

Жертва жінки собою, своїми інтересами, духовними і матеріальними цінностями заради чоловіка повернеться до неї, як бумеранг, – помстою чоловіка за цю жертву. Так, зовсім не тим, що очікувалося – не любов’ю і вдячністю, а саме помстою. Якою буде ця помста – непредбачувано.

Але вона буде, тому що це чоловік. Якщо жінка за нього платить, виконує за нього його роботу – тим самим вона утверджує його в цьому світі як неповноцінну істоту. Якщо не свідомо, то підсвідомо він це відчуває як приниження або знищення його мужності – колись він збунтується проти цього, або буде мстити щодня – мілко, хижо, обманюючи жінку, проявляючи презирство, або потай буде зраджувати їй.

Багато жінок звертаються до мене з проханням допомогти зняти чари або порчу з чоловіка, який був спочатку люблячим і добрим, а потім почав зраджувати їй та принижувати і взагалі втік. Коли починаємо розбирати ситуацію, то бачимо, що немає ніяких чар, а все відбувається за цим сценарієм – жінка забула, що вона є Богинею і почала служити чоловікові як рабиня, перестала жити своїм життям і стала жити тільки його життям, перетворилася на жебрачку, випрошуючи його любов.

Все, що буде робити за це чоловік – мстити жінці зневагою. Підсвідомо він відчуває, що тільки так він може зберегти свою повноцінність і мужність. Але це вже викривлена мужність.

Багато пар знаходиться саме в таких тупикових стосунках. Вихід один – жінці повернутися обличчям до своєї Богині, чоловікові повернутися обличчям до свого Бога. І хай це кожен робить самостійно. Не треба «допомагати» чоловікові знайти його Бога, чи «допомагати» побачити в жінці Богиню. Послання нової епохи таке: Займись собою – і гармонія відновиться!

© Чародія