Погляд на співзалежність

Вчора я подивилася фільм «Народження Зірки» про музиканта алкоголіка, а сьогодні до мене звернулася на ладування дівчина, у якої батько алкоголік. Під час ладування душі головне – відвертість. Не завжди людина готова відразу розповісти про справжню причину болю. Бо йти в епіцентр болю – це шок. Дівчина розповіла про батька не з першого разу. Я розумію, скільки болю накопилося в її житті у зв’язку з ним. Такі жінки час від часу звертаються до відунки, бо самі не розуміють, чому в них не складається особисте життя, чому на роботі начальник тиран, чому люди їм хамлять, чому доводиться все тягнути на собі і багато терпіти…

Я вирішила опублікувати для всіх, кому це потрібно, пояснення, яке прийшло під час ладування.

Алкоголізм – це, в першу чергу, хвороба. Кожна хвора людина заслуговує на співчуття. Алкоголікам дуже потрібне наше співчуття. Але потрібно усвідомлювати, що це невиліковна хвороба, у такої людини уражений дух, тому зруйнований духовний стрижень і заблокована воля. Воля може відновитися тільки, якщо людина прийме рішення не вживати ні краплі алкоголю протягом усього життя. Але ж на це потрібна сила волі, а в алкоголіка її майже немає, вірніше, його воля перестає йому належати. Тому це схоже на замкнене коло, алкоголік не тримає слово і відбуваються постійні зриви.

Такі хвороби, як алкоголізм, наркоманія та інші залежності з’являються ніби під впливом якихось вірусів, що уражають волю. Ці віруси-програми езотерики називають лярвами – тонкоматеріальними демонічними сутностями з нижнього світу, які проникли в цей світ як енергетичні паразити. Вони підселяються до людини в момент її відчаю, горя, сорому, знесилення.

Ось чому протидія лярвам – радість, щастя, любов, почуття гідності, ентузіазм. Але ураженій людині важко випромінювати такі вібрації. Вона випромінює знесилення, агресію, смуток, образу, звинувачення інших. Лярва розростається в людині і поступово витісняє її волю, її дух майже повністю. Наступають такі моменти, коли людини просто немає. Оце і є періоди запою. Лярві мало одної людини, вона проникає в тих, хто є її ближнім колом – в дружину, дітей…

Це відбувається таким чином: близькі потрапляють під вплив агресії одержимого лярвами і якщо вони реагують відповідною емоцією (гнів, образа, страх), то лярві вдається пробити ауру, біополе і запустити свої щупальця в близьких. І навіть якщо ця людина не вживає алкоголь, її дух і воля теж стають уражені, вона отримує іншу хворобу – співзалежність (созависимость). Настрій, самопочуття, будь-які рішення цієї людини залежать від того члена сім’ї, який є алкоголіком або психопатом, нарцисом і тому подібне. Тобто поведінка якого неадекватна, нестабільна, непередбачувана і пригнічує інших.

Діти, які виросли поруч з такою людиною, мають цю хворобу – співзалежність. Навіть коли вони підуть у самостійне життя, в них, як правило, програються два варіанти життєвого сценарію. Перший: вони теж стають алкоголіками. Другий: вони знаходять чоловіка-алкоголіка, чи друга, чи начальника, чи будь-кого в оточенні, хто має залежності, або неадекватну людину, яка впливає на якість їхнього життя і психологічний стан. Співзалежні, ніби, в пастці, з якої не знаходять виходу, вони дуже страждають.

Співзалежним гірше, ніж залежним, адже алкоголік напивається і не пам’ятає того, як брутально та агресивно він поводився. А співзалежний постійно отримує психотравми. І от саме від цих психотравм, як не дивно, у  нього виникає залежність. Співзалежний їх ніби сам шукає, сам провокує, сам вибирає собі таке життя і таке оточення, де буде страждати. Це не мазохізм, хоча на те схоже, це співзалежність, від якої потрібно так само лікуватися, як від будь-якої залежності. Як?

По-перше: дистанціюватися від людини, яка є джерелом болю, неприємностей, проблем (тиран). Мається на увазі дистанція психологічна, тобто не піддаватися на пусті обіцянки, маніпуляції алкоголіка, не реагувати на агресію, не жаліти… Бути строгою. Розуміти, що через нього тебе провокує лярва. Не давати лярві своєї сили. В той же час людині давати любов, але це не повинно бути жалістю.

По-друге: поставити собі велику мету і всі свої думки, всю свою волю сконцентрувати на досягнені цієї мети. Головне, щоб ця мета була не чиясь, а істинно твоя, щоб тобі цього дуже хотілося і щоб вона була такою високою, що тобі аж страшно – «невже я можу цього досягти?», щоб аж захоплювало Дух. Від кроків до цієї мети буде міцнішати твоя воля і твій Дух. І ти не дозволятимеш нікому забирати твої сили, бо вони потрібні тобі для досягнення цієї мети.

По-третє: дуже важливо мати групу підтримки, хоча б одну людину, якій ти довіряєш, і періодично свідчити їй про твої кроки до самої себе і своєї мети. І щоб за тебе ця людина раділа, таким чином морально підтримуючи тебе.

Ось це і є той напрямок твого правильного шляху.

Знай, що за кордоном до цієї теми «алкоголізм і співзалежність» вчені підійшли глибше, ніж у нас. Саме в Америці з’явився термін співзалежність як психологічна хвороба, рівнозначна залежності. Там поряд з групами анонімних алкоголіків утворюються анонімні групи співзалежних – людей, які живуть в сім’ях алкоголіків. І вони теж зцілюються в цих групах за програмою, подібною до анонімних алкоголіків. Вона базується на тих трьох кроках, які я описала вище.

На заході існує термін «дорослі діти алкоголіків». Це особлива категорія людей, яким потрібна психологічна допомога, які самі не справляться. Дуже важливо не затаювати свої проблеми – звернутися по допомогу і прокласти разом з супроводжуючим спеціалістом маршрут виходу з пригніченого життя, з програми «співзалежності».

Для ще більшого розуміння, як вийти з цього стану, я додаю до статті в якості ілюстрації шкалу почуттів і їхню відповідність енергетичній частоті, силі людини. Найнижча емоція – це сором, якраз вона й лежить в основі будь-якої залежності та співзалежності.