Я прокинулася вранці і відчула як тремтить моє тіло, кожна клітиночка. Це тремтіння виходило далеко за фізичне тіло і розповсюджувалося на всі мої тіла. Воно було ознакою трансформації – переналаштування енергетики на нові вищі частоти. Яке щастя, що в цей день подруга запросила мене в лазню – саме те, що мені зараз потрібно.
Це була незвичайна лазня. Щойно ми зайшли у неї, як відчули гіркий присмак в роті – смак полину. Полином тут просочено все. І пропонується фірмова послуга банщика – медовий масаж тіла зі скрабом з сухого полину. Полин – рослина, яка відганяє злих духів. Я дуже люблю його запах. Дихаючи гарячим полиновим повітрям я занурювалася в себе. Нарешті моя душа отримала всю мене – добре було моєму тілу – і добре було душі. Я її почула. Вона так довго просила моєї уваги, як спрагла людина просить пити. Кого я тільки не поливала своєю увагою, а про себе забувала.
Що почула я від своєї душі? Що їй потрібно? Щоб я зупинилася. Щоб перестала бігти, бо це схоже на втечу від самої себе. Щоб любила. Не того, хто десь там, не того, хто просить любові, а себе – ту, яка тут, завжди тут і зараз, до якої не треба їхати, йти. Яку не треба наздоганяти, шукати чи чекати. Про яку не треба мріяти. З нею треба просто почати жити – щодня, щохвилини, щомиті. Відчувати її, зцілювати, давати їй спокій, насолоду і ніжність, дбати про неї, милуватися нею, пишатися і веселити її. Прислухатися до неї. Захоплюватися нею. Якщо моя душа отримає це все від мене, вона почуватиме себе наповненою – наповненою любов’ю. І тільки з такої повноти можна ділитися любов’ю з іншими.
Будь яка душа є цінністю, бо вона є частинкою Бога. Але особливою цінністю є душа жінки, що як золота чаша, Золотий Грааль, до країв наповнена любов’ю. Поряд з такою жінкою обов’язково з’явиться зрілий чоловік-захисник. Бо є що захищати. Якщо чоловіка немає, то це тому, що немає сенсу захищати пустоту. Чоловік приходить не наповнювати серце жінки, а захищати, бо воно є для нього криницею любові – його криницею. Коли жінка чекає чи шукає того, хто її наповнить, вона йде чоловічим шляхом. Насправді жінка не повинна нікуди йти. Йде чоловік, а вона для нього – дороговказна зірка, криниця, вогонь в печі.
Моя душа про це все знає, вічно знає. Але її сусід – ум – неспокійний, метушливий весь час мене кудись кличе, лякає, навіює те, що мені не потрібне…Ум живе в тілі. Щоб він пропустив мою свідомість-увагу до душі – наповнювати її, треба почати наповнювати тіло – любов’ю, енергією, насолодою, відчуттями.
Щоб слухати своє тіло, з нього спершу треба зняти стару шкіру, на якій відпечаталися рани і шрами. Ця шкіра є тілом болю і, разом з тим, бронею, яка закриває серце. Як це зробити? Дуже просто. Дати команду своїй підсвідомості, що це зробить банщик – професіонал по зніманню старої шкіри з допомогою полинового скрабу. І ось над моїм тілом починає чарувати сильний чоловік. Його руки одягнені в шорсткі рукавички, він набирає ними мед, вмочає їх в сухий полин і втирає це в моє тіло, розплюскуючи мене на дерев’яній полиці. Потім змивання скрабу зі старої шкіри. І знову до рук банщика – під віник. Ух! Три години пролетіли як мить.
Далі їдемо з подругами в «Салатерію» – насищати тіло корисною їжею. Сидячи в машині, я гладжу свою шовковисту шкіру на оголених руках. Я кайфую від самої себе! Ні, вже немає жодного сліду тієї старої шкіри, що була бронею для серця. Я відкрита. Я чую себе.
В «Салатерії» можна вибрати такий салат, який ти хочеш. Якщо такого немає, то для тебе його зроблять – тільки скажи, як і з чим ти хочеш. О, у нашого тіла стільки бажань і смаків, якщо до нього прислухатися, життя буде таким яскравим і смачним!
Несподівано дзвонить мій давній приятель: «Оленко, ти в Києві, і я в Києві! Який гарний збіг! Побачимося?» Слухаю своє тіло. Тіло каже: «Ні». «Зрозумів. Ти як завжди зайнята». Як завжди. Але зайнята тим, що любо моїй душі. Їду на Старокиєву гору. Зі своїм шаманським бубном в руках. Сьогодні повня. Ми з жінками проведемо обряд. Вони вже мене чекають, згуртувалися групою на капищі. А навколо купа людей. Як же я проведу обряд? Для цього потрібна утаємниченість, відсутність сторонніх. Моє тіло як частина простору посилає в простір сигнал – «Нам потрібне безлюдне капище». І простір миттєво реагує. Щойно ми стали в коло, як почав гриміти грім. Сам Батько Перун вийшов нам на допомогу. За лічені хвилини з неба полилася злива. Ми ледь встигли добігти до великого дерева. Капище обезлюдніло. Там під деревом ми й провели обряд. Дощ був теплим, чарівним. Ми сприйняли його як частину обряду. Вперше в житті я простукувала людей бубном під дощем, і його звук був на диво гучним. Дощ скоро закінчився, і ми побачили райдугу, від якої прийшли в захват. На такому піднятті підійшли до олтаря десятинної церкви заряджати монети. Ох, як же радісно було це творити в жіночому колі! Після обряду обіймалися. Дякували одна одній.
Коли жінки пішли додому, ми з подругою Оксаною ще трохи затрималися, я складала свої речі, зачохолювала бубон. Раптом жіночий голос за моєю спиною запитав: «Who is this woman?» «She is a magic- woman», – відповіла Оксана. Я повернула голову і побачила чарівну білокуру дівчину. «Hі. I’m a shaman», – посміхнулася я дівчині. «Shaman? Where are you from?» – здивовано запитала вона. « I’m from Ukraine». Я дістала бубон і почала простукувати дівчину по чакрам. А її приятель знімав це на камеру. «О, еnergy!» – не стримуючи свого екстазу вигукувала вона. Мені дуже сподобалася її відкритість. Ми ще трохи поговорили і дізналися, що вона приїхала з Норвегії. От і буде розповідати вдома, що в Україні живуть шаманки.
«Це знакова зустріч, – сказала Оксана. – Тебе побачив світ». «Так, справді!» – погодилася я. «А знаєш чому?» «Чому?» «Бо ти стала собою – справжньою». «Так, люба, і ти мені дуже допомогла повернутися до себе. Дякую тобі», – я обняла свою духовну сестру.
Отже, висновок 4-го дня містерії: Щоб почути свою душу, треба зупинитися. Буде добре тілу – буде добре й душі. Щоб почути своє тіло, треба зняти з нього стару шкіру – шкіру болю, шрамів і ран. Ця шкіра одночасно є бронею, що закриває серце. Жінка з серцем повним любові буде мати поряд чоловіка-захисника. Серце жінки – криниця життя для чоловіка. Він шукає цю криницю, а не жінка шукає чоловіка. Жінка повинна дбати лише про наповнення свого серця любов’ю. Тіло – частина простору, в якому ми живемо. Через тіло ми можемо впливати на простір, просто посилаючи бажання свого тіла в простір. Тілу треба давати можливість вибирати. Справжнє чародійство твориться в радості. Коли люди радіють дощу, на небі з’являється райдуга. Коли людина стає собою, її починає бачити світ.
No Comments