Зіткнення, злиття, зустріч

Траєкторії руху душ неминуче змушують їх стикатися одна з одною. У цьому є великий задум Творця – прояв в людях своєї здатності до творення життя. Адже від злиття двох народжується третє. Але найчастіше душі стикаються як закриті консервні банки, б’ються один об одного, залишаючи на тілі вм’ятини – і розлітаються від удару. На жаль, ми живемо в світі, де більшість душ закриті. Нічого, крім болю, таке зіткнення не дає.
Отже, щоб не було болю, потрібно відкрити серце. Це відбувається, коли зустрічаються душі з подібними вібраціями. Вони відкривають серця один перед одним, і відбувається злиття за формулою: 1 + 1 = 3. Те третє, що народжується в результаті такого злиття, може звучати як музика, якої не було раніше у світі, як поезія, як книга, що відкриває читачам новий досконалий світ, як нова ідея, яка виводить суспільство до прогресу і еволюції … Еволюція – це і є місія такої пари – еволюція на рівні душ, і не тільки еволюція двох. Своїми творіннями вони роблять світ кращим. Народжені ними плоди можуть розкрити серця сотням тисяч людей.
Таких пар дуже мало, тому що темні сили зацікавлені в закритості людей. Люди з закритими душами – це і є ті консерви, якими вони харчуються. Ось чому такі пари піддаються всіляким випробуванням, темні намагаються їх роз’єднати.
Є ще третій вид взаємодії душ, його можна назвати зустріччю – коли душа обережно підходить до іншої душі, закритої, яка пережила ряд болючих ударів при зіткненні з іншими закритими душами, і терпляче чекає, коли та душа відкриється сама. Все, що вона робить – просто милується цією душею. Адже душі такі прекрасні, їх тільки треба зуміти розгледіти. Вона чекає, щоб подарувати їй поцілунок душі. Немає нічого ніжнішого, коли душа цілується з душею. Від цього поцілунку оживає сплячий Потік Любові в жіночій душі. І спляча царівна пробуджується, як Леля, богиня весни, пробуджується після полону Мари-зими. На цьому містерія двох закінчується. Той, хто пробудив Потік Любові, знову закривається і йде на свою траєкторію руху, йому треба отримати ще багато різного життєвого досвіду, щоб його душа дозріла для злиття: 1 + 1 = 3. У цей момент для іншої душі важливо не закритися і не втратити свій Потік Любові, інакше – інволюція і відкат назад – в стан консерви для темних. Перебуваючи ж у Потоці Любові, душа може відкрити серця багатьом душам і навчити їх не виходити з Потоку Любові.

Магія імені

Сьогодні друзі вітають мене з днем Елени (Олени) – святом мого імені. В зв’язку з цим мені захотілося розповісти про моє ставлення до свого імені та про магію імені. Коли я проводжу вікові посвяти, ми зупиняємося також на такому важливому моменті в житті людини, як ім’янаречення. В слов’янській традиції це не просто вибір якогось імені, яке сподобалося батькам, як це обряд-священнодійство, на яке запрошувався волхв, волхвиня чи жрець, жриця (тобто відаюча людина, що вміє проводити обряди) і вона йшла за іменем дитини в Духовний світ, зчитуючи його, як код земного призначення цієї душі. Або це робили батьки, якщо вони відаючі і пробуджені, свідомі. В слов’янських іменах обов’язково була частина імені Бога або його повне ім’я – це дає дитині звеликий захист на все життя, а також і програму-призначення, яке вона має виконати. Який це Бог – дивилися по даті народження.  Адже Боги – це відображення певних якостей Рода Всевишнього – Верховного Бога, який є перешопричиною і джерелом життя. Якості Богів пов’язані, в основному із стихіями та порами року – тобто тим всім, з чого й складається наше життя.

Наприклад, я народилася 8 жовтня. Це близько від свята Покрова, яке пов’язане з Богинею Славою. Тому стовідсотково у моєму імені має бути Слава – мужня, крилата Богиня Справедливої перемоги. Можна мене назвати просто Слава, Славуня, а можна додати ще якусь якість, яка б підсилила Славу, завдала їй напрямку. Наприклад, якби батьки назвали мене Зореслава – я б точно стала астрологом.

Але мені дали грецьке ім’я Елена, що означає, Факел, Світло. І це відобразилося на моїй долі, як призначення – світити, запалювати, надихати. Так випадково співпало, що це дуже близько до Слави, у якої були золоті сяючі крила. Невидимі в якийсь момент на полі бою, вони раптом спалахували відблиском і засліплювали ворогів. Цими крилами вона закривала воїв, які йшли у праведний бій, і своїм гортанним криком підіймала їх воїнський дух і хоробрість. Якщо до Слави додати Світла (від Бога Світовита, свято якого пов’язане з осіннім рівноденням – теж близько до мого дня народження, то моє ім’я звучало б як Світослава. Це дуже потужне ім’я – воїтельки Світла. Воно б дало мені багато сили в житті. І хоч за змістом воно близьке Елені, та не зовсім. Місія Елени – світити в пітьмі. Місія Світослави – перемагати Світлом.

Я справді, дуже багато світила в пітьмі і, чесно кажучи, стомилася від цього.

Імя Елена (Олена) прийшло до мене від людей, а конкретно від чиновників, які робили запис в метриці. Батько сказав їм зовсім інше ім’я – Альона, але вони, нічого йому не пояснюючи, записали Олена, а російською Елена. Батько не повірив своїм очам, коли взяв у руки метрику: «Я ж вам сказав Альона». У відповідь: «В Україні немає такого імені». Єдине, що йому залишалося називати мене Альоною, Альонушкою вдома. В школі називали, як в метриці.

Що означає ім’я Альона? Це словянське імя, похідне від імені Леля (Лёля). Цікаво, що склад «–ле» з давньослов’янської мови означає «крило», звідси – Лелека. Сама себе я називала, щойно навчилася говорити – «Лека» (схоже на Лелека), а моя маленька донечка називала мене «Леля» (Богиня Леля). Отже в цьому імені теж проявилась крилата Богиня Слава плюс – богиня весни Леля. Обидві вони стоять на протилежних точках у сварожому Колі (колодарі). В мені досі дуже багато Лелі – романтизму, ніжності, бажання закохуватися.

Так, ім’я – це ж програма. Я дуже довго жила, відгукуючись на ім’я, що прийшло до мене від чиновників (офіційно) – Елена (Олена). І, може, то я жила не своє життя? Не знаю. Але рік тому з’явилися видавці, які захотіли видати мою книгу – повість для дітей і дорослих. Вони поспілкувалися зі мною по скайпу і сказали: «Ти не Елена, ти Альона, Еленою – строгою і сильною ти виглядаєш на фотографіях, а в житті ти ніжна, як Леля, ти Альона. І книгу треба підписувати цим ім’ям, бо так ти справжня, а читачі сприймуть тільки справжнє. Повір нам». Це вони ще не знали, що батько мене назвав Альоною. Вони – відаючі люди, тому бачать без пояснень.

Що відбулося за цей рік, коли до мене повернулося моє первинне ім’я, дане батьком? В мені справді з’явилося більше ніжності, я стала більш відкритою і довірливою. Батько мене дуже любив. І в мені живе програма: якщо мене називають Альоною, значить, мене люблять. Цього року я відчуваю, що світ просочує мене любов’ю, вона йде від моїх читачів і не тільки… Я частіше відкликаюся на вібрації «Альона», це для мене значить – відкликаюся на вібрації любові.

Я бажаю вам всім засіяти в своє ім’я любов, яким би воно не було, просто згадайте ту людину, що промовляла ваше ім’я з усією ніжністю в серці. І хай кожного разу ця ніжність проявляється в світі з кожним звучанням вашого імені.