Articles from ������� 2018

Сьогодні мама новонародженого хлопчика прислала мені фото свідотства про народження дитини з супроводжуючим коментарем: «Дякую!» Якщо попросити моїх читачів вгадати – за що вона дякує, думаю, ви не скоро здогадаєтеся. Тому розповім сама. Мама подякувала мені за ім’я Назар.

Хлопчик – третя дитина в сім’ї народився 2 тижні тому. І батьки весь цей час думали, яке його ім’я. Родина дотримується слов’янського світогляду і традицій, тому шукали імена слов’янські, як і для перших двох дітей. Та чомусь жодне ім’я не лягало на душу батькам. Тоді вирішили звернутися за підказкою до слов’янської жриці, тобто до мене. Я пообіцяла мамі, що відповідь дам завтра. Я проводжу обряди ім’янаречення, у мене добре відкритий канал надходження імені до людини. Моя харківська подруга, яка вже кілька разів спостерігала, як я це роблю, каже, що це геніально.

Втім, все досить просто. Я даю запит у Вишній Світ перед сном і засинаю. Вранці є відповідь. Я отримую так відповіді на всі питання. І от я просинаюся після запиту про слов’янське ім’я новонародженого хлопчика, а в моїй голові чітко звучить: «Назар». Я кажу: «Не зрозуміла? Ще раз скажіть, як його звати?» І чую: «Назар». Я продовжую свій діалог з Небесним гідом-наставником: «Може Зореслав чи Сонцеслав?» І чую: «Назар».

В моєму колі немає людей з таким іменем, я не могла його часто чути, щоб воно заклалося в мою свідомість і так наполегливо просилося зараз проявитися. Тому я абсолютно впевнена, що ім’я Назар прийшло як спражнє ім’я цієї дитини. А це велике благо. Адже якщо душа відразу отримує СВОЄ ім’я, вона і Долю отримує СВОЮ. Я перестала сперечатися, але ще запитала: «Поясніть, що воно означає». І почула таке: «Народжений Зорею. Це Зоряний хлопчик. Світоносний».

Встаю з ліжка, і навіть не вмиваючись, швидко розкладаю свої карти: випадає 2 карти – Білобог і Віста. Та це ж і є Світоносний (Білобог) і народжений Зорею – Віста – Богиня Вечірньої Зорі.

Пишу про це мамі, і як я і сподівалася, отримую першу реакцію – здивування та несприйняття. «Воно не слов’янське», – каже мама. «Чому ти так думаєш, бо прочитала в інтернеті. А мені Боги пояснили його значення – воно понад усіма егрегорами стоїть. І зовсім ніякого відношення це ім’я до Назарету не має. На – це частинка, що означає народження, даючий життя. Так само, як у слові ДаНа – Даюча народження усьому живому. А далі – Зар –Зоря,  а також –Ар – це Світло, Сонце», – я вирішила, що буду як зможу відстоювати це ім’я для хлопчика.

Пригадалася така історія. Якось, коли я жила в Києві, 4 січня я пішла зранку з рідновірами на Дніпро святкувати свято Ярдана. Я скупалася в льодяному Дніпрі, прийшла додому щаслива та натхненна після прославлення богині Дани і купання в річці. І тут дзвоне телефон: колега з роботи каже: “Ти в нас відунка, першій тобі вирішив сказати, що в мене сьогодні вранці дочка народилася, як її назвати?” Я відразу: “Дана!” – і розповідаю, що сьогодні свято Дани – Богині річок, що я щойно з Дніпра, ще волосся мокре – це не випадково, що він чомусь мені подзвонив, сама Богиня Дана бере під опіку дівчинку і через мене дає їй ім’я. Він зрадів, каже: “Незвичне, але гарне ім”я”.

Через деякий час питаю: “Як там Дана?” “Ні, – каже, – не Дана, Маргарита, Марго” І мені стало так сумно за дівчинку. Несвідомі батьки відразу забрали її зі шляху Долі. “А чому ви вибрали це ім’я?” “Ну, так стильно ж”.

Чи не повториться знову така прикра історія?

Мама новонародженого мовчала кілька днів. А мені наступного дня випала нагода їхати в райцентр. Коли я поверталася назад і сідала в автобус, переді мною мама з двома дітками – дівчинкою і хлопчиком. І мама каже: «Назарко, давай, заходь першим в автобус!» Я зрозуміла, що Всесвіт продовжує мені підказувати це ім’я.

Аж ось сьогодні вже офіційно підтвердилося, що батьки таки сприйняли мою пораду, і в світі на одного Назара стало більше. Я привітала маму, подякувала за довіру та запитала: «Чи звикли вже до цього імені?» «Так, всі вже сприйняли це ім’я, але я ще в процесі сприйняття». Я відповіла їй: «Є щось таке, що закриває мамі бачення долі своєї дитини. От наприклад, знахарка кому завгодно допомагає, а своїм дітям – ні. Не знаю, чому так. Може такий договір рідних душ, щоб ми не могли на них впливати, щоб діти самі знайшли свій шлях, а в цих пошуках загартувалися. Адже, якщо мама все бачить і знає, і може допомогти, то їм розвитку не буде. Може так і з іменем…»