Уроки з Велесом. День 7. Я і моє багатство

Сьогодні, друзі, останній день нашого циклу «Трансформація з Велесом». Потім я підведу підсумки, розповім вам історію виникнення цієї ідеї, тобто ми ще будемо говорити про Велеса. Але сьогодні ми співпрацюємо з ним як його учні. І прийшов час попрацювати у тій сфері, за яку він відповідає, і за що ми особливо любимо цього Бога – це Багатство. Нагадую, Велес – Бог Мудрості, Багатства і Чародійства.

Неможливо бути мудрим і не бути багатим, неможливо володіти Силою (тобто бути чарівником) і не бути багатим. Ці поняття пов’язані.

Багатий – корінь цього слова Бог. Отже, коли ви відчуваєте, що вам не вистачає багатства, це означає, що ви віддалилися від Бога. І коли ви шукаєте шляхів, як розбагатіти, це насправді ваша душа кличе вас шукати шлях до Бога, бо тільки поряд з ним їй затишно і спокійно. Але в нашому матеріальному світі ми сприймаємо ці прохання Душі через призму інстинктів самозбереження і виживання. І тому чуємо зовсім інше. Адже інстинкти породжують страхи. Це нормально. Страх – слуга інстинктів. Це слово походить від слова «страж». Тобто призначення страху – вчасно застерігати нас від небезпеки. Але у більшості людей страх зі слуги перетворився на господаря. І часто саме страх наказує нам, що ми повинні робити.

Для більшості людей страх є головним стимулом для матеріального збагачення. І це не обов’язково страх померти з голоду. Найчастіше – це страх, що «мене таким, як я є, не будуть любити, тому я повинен стати багатим, щоб я завжди міг купити любов». Саме такий страх штовхає людей до влади. Гроші і влада, як їм здається, дають гарантію, що вони зможуть якщо не купити любов, то заставити інших себе любити.

Придивіться до тих людей, що зараз при владі, – і ви зрозумієте, що насправді вони керуються саме цим внутрішнім страхом, який посіяв в них комплекси. Йти до багатства їхнім шляхом – це означає йти дорогою страхів і віддалятися від Бога, тобто справжнього багатства.

– Яким же є справжній шлях до багатства? – запитую в мудрого Велеса.

– Душа прийшла у цей світ збагатитися досвідом – різним досвідом, тому шлях до багатства – це Прийняття.

– Прийняття? – дивуюся. – Навіть, якщо ти бідний, це потрібно прийняти?

– Так, прийняти свій досвід. І тоді відкриється інший досвід, можливо, зовсім протилежний – досвід заможного життя, – посміхається Велес.

– О, починаю розуміти… Прийняти те, що є – означає пройти свій урок, і тоді відкриються нові задачі для опанування нового досвіду – так?

– Так.

– А як людина зрозуміє, що вона вже пройшла урок, що прийняття відбулося насправді? Адже можна скільки завгодно з розуму повторювати, що ти приймаєш ситуацію, а на душі шкребуть кішки…

– Ознакою повного прийняття є вдячність. Людина відчуває вдячність за життя, за дані їй уроки, дякує всім учасникам ситуацій, навіть тим, хто завдавав болю. Ось тоді вона й стає багатою. «Дякую» – означає «добро кую». Колись люди казали на багатство – «моє добро». Скільки в людині добра – настільки вона багата.

Запаліть сьогодні свічку, покличте мудрого Велеса і, дивлячись на вогник, почніть згадувати тих, хто є вашими «учителями». Пишу це слово в лапках, бо ці люди вчили вас несвідомо, часто вони показували вам своїм прикладом, як не треба чинити. Згадайте саме таких «учителів» – посміхніться їм і подякуйте. Та обов’язково промовте, за який урок ви дякуєте, що ви усвідомили завдяки взаємодії з ними.

Дякуючи, ви приймаєте урок та відпускаєте ситуацію і цих людей, звільнюєте місце для нового у своєму житті, а також розширюєте свої горизонти. Чим більше ви зможете прийняти – тим багатшими будете.

Уроки з Велесом. День 6. Я і моя Сила

Велес у слов’янському пантеоні один з найсильніших Богів. Адже він може охоплювати своїм впливом все Трисвіття, тобто Наву, Яву і Праву – світ духів і померлих, світ живих людей, світ Богів. Чому саме він? Не кожному Богові це дозволено. Наприклад, Світовит – Бог Світла, не може перебувати в Наві. Він стоїть на межі між Навою і Явою зі сторони Явного світу і пильно слідкує за тим, щоб ніяка нечисть (чорти, упирі та подібне) не перейшли з Нави у Яву, щоб шкодити людям. Велес теж стоїть на цій межі, але з боку Нави, яку він контролює, і у якій все йому підпорядковано. Не даремно його називають Сонцем в Нижньому світі. Отже й в темному царстві є своє Сонце. Це Велес.

А що таке нижній світ в проекції на людину? Це наша підсвідомість – світ інстинктів, звичок-програм, страхів, а також ще не виявленого потенціалу. Отже якщо ми, подібно до Велеса, здатні контролювати свої інстинкти, звички, програми, страхи, то ми стаємо Сонцем у своїй системі життя, тобто ми стаємо центрованими і цілісними. А це означає, що ми є господарями свого життя. Так і Велеса називають господарем. Саме йому ввірено господарювати в Явному світі в темний період року – з 22 вересня до 22 березня.

Сонце – зірка, навколо якої обертаються планети. Атом теж має ядро, навколо якого обертаються електрони. Ці системи побудовані за одним і тим самим принципом. Отже, ми живемо у світі систем.

Запаліть сьогодні свічку, закличте мудрого Велеса і промедитуйте – поміркуйте над образом себе як системи. Хто ви для свого оточення – Зірка-Сонце, ядро чи електрон? Якщо ви Сонце, то хто обертається навколо вас? Чи щасливі вони? Яке ви Сонце – тепле, ніжне чи далеке, холодне, чи навпаки – спекотне, нещадне, обпалююче?

Якщо ви електрон, то хто ваше ядро-Сонце? Чому ви опинилися у його системі і підкорилися йому? Чому ви не можете чи не хочете стати Сонцем?

Сонце – це Сила. Тільки той, хто може стати Сонцем, володіє Силою.

Що потрібно усвідомити, щоб стати Сонцем, тобто відцентрованою особистістю?

Побудуйте свої кола творення подібно до Сонячної Системи, де ви як особистість в центрі. Це і є перше коло творення – Я. Друге – Я і моя пара. Третє – Я і мої діти. Четверте – Я і мої батьки. П’яте – Я і мої родичі, друзі, колеги. Шосте – Я і громада. Сьоме – Я і людство.

Уроки з Велесом. День 5. Я і мої страхи

Вночі Велес іде по Сварзі,
По молоці небесному
Іде до свого чертогу
І в зорях сідає до Воріт…

Так розповідає нам про Бога Велеса найдавніша письмова пам’ятка слов’ян «Велесова Книга». Отже Велес – Бог ночі. Він береже наші душі під час сну, щоб вони повернулися у явний світ при пробудженні.

Ніч, темнота приховує в собі щось невідоме. Ось чому ми боїмося темноту – не через те, що вона не є світлом, а тому, що в ній є те, чого ми не знаємо, до зустрічі з чим ми не готові. Так само ми боїмося майбутнього. Адже воно сокрито для нас. А найбільше нас лякає смерть, адже за нею – тотальна невідомість-темнота…

Темні закутки, де живуть страхи, є в житті кожного з нас, а також темні закутки нашої душі – це те, що ми ще не знаємо про себе, що ми ще не усвідомили. Такою темною і незвіданою є наша підсвідомість. Вона схожа на підвал, де складений різний мотлох, а серед нього трапляються справжні скарби. Щоб відшукати скарби, треба піти туди, в темінь, посвітити ліхтариком (включити свідомість), поритися в мотлосі та звільнитися від нього.

Скарби – це наш потенціал. Вони криються саме там, де живуть наші страхи. Отже, якщо страшно – значить, треба йти туди, назустріч страху.

Запаліть сьогодні свічку і покличте мудрого Велеса, який знає все про ваше минуле і майбутнє. Дивлячись на вогник свічки розкажіть їй про свої страхи. Хай згорає енергія страху. Ви відчуєте полегшення.

Є лише одна причина страху – віддаленість від Творця. Чим ближче ми до Першоджерела життя, тим більш ми свідомі, і страх стає для нас неможливим. Чого боятися, якщо душа вічна?

Уроки з Велесом. День 4. Я і кохання

Велес … Вален-тин … Чимось схожі ці імена. І свято Валентина припадає на Велесові святки. Напевно, не випадково. У лютому, коли зовні так мало тепла, гарним є будь-який привід, щоб пробудити в собі внутрішній вогонь. Найгарячіший вогонь – це вогонь кохання. Він зігріває і спалює все, що чужорідне любові.
Сьогодні на хвилі свята закоханих спробуйте поміркувати над тим, що у вас є такого, що чуже любові, протилежне або далеке. Що це за якості? Які це енергії? І як ви їх проявляєте?
Я запалюю свічку і йду в медитацію, щоб поговорити з мудрим Велесом про кохання.
– Скажи, мій дорогий учителю, чому безстатеві душі, йдучи на втілення, вибирають собі стать? Це нам треба для кохання?
– Це вам потрібно для розвитку, що є головною метою втілень. Взаємодія двох різнополюсних енергій дає найефективніший розвиток душам.
– Чому часто ця взаємодія відбувається як зіткнення, що заподіює біль? Чи означає це, що біль – неодмінна умова для розвитку?
– Любов неодмінна умова для розвитку. Кохання включає вогонь трансформації. А щоб його запалити потрібні двоє. Так як кремінь, ударяючись об кремінь, викликає вогонь. Як тертя дерева об дерево… Чоловік і жінка тягнуться один до одного заради цього вогню. Цей вогонь люди називають закоханістю. Він солодкий. Він свідчить про те, що взаємодія відбулася.
– Так, він солодкий і бажаний цей вогонь, але все ж чому потім з’являється біль?
– Коли взаємодія відбулася як стикування, наступний етап відносин – взаємообмін. Це перехід від закоханності до любові. Він і Вона стають сполученими судинами, по яких тече викликаний ними вогонь. Але часто закохані не можуть подолати цей перехід, бо вони, як судини, перекриті страхами. Енергія кохання повинна текти, та коли вона впирається у страх, і неприйняття, недовіру, як наслідки страхів, вона завдає болю. Головний людський страх – показати свою недосконалість. Але сенс цього вогню якраз в тому, щоб спалити всі страхи і принести душі звільнення. Тільки вільний може розвиватися. Невільний костеніє, перетворюється на робота. Вогонь закоханості звільняє і оживляє людину. Тому душі так чекають на нього, шукають, хочуть …
– Але бояться показати свою недосконалість і ховаються від любові?
– Так. Тому що забули, навіщо сюди прийшли – удосконалюватися. Неможливо вдосконалюватися, поки не визнаєш свою недосконалість.
– Визнати свою недосконалість, свою вразливість – чи не означає це відкритися коханню?
– Саме так.

Мужчины, женщины, программы

В субботу, в день Сатурна, накануне солнечного затмения мои ученицы писали письмо-прощение тем людям, с которыми они чувствовали себя неудовлетворенными, обиженными, брошенными и т.п. Вскоре после практики от них начала приходить ко мне обратная связь. Оказалось, что прощать пришлось, в основном, мужчин. «Поднялось так много боли, причиненной мужчинами», – пишут женщины. Такое впечатление, что между мужчинами и женщинами идет война, и мы все в ней изранены.

 

Поломанное наследство

На эту войну большинство из нас попало сразу при рождении – к воюющим друг с другом папой и мамой. Споры, крики, скандалы, обиды, манипуляции эмоциональным холодом и молчанием, перетягивание детей на свою сторону против другой стороны – этот сценарий семейной жизни проигрывался в большинстве советских семей, где работающие на государство женщины перестали быть Берегинями любви и здоровой атмосферы семьи. Сценарий копируется детьми как программа жизни и воссоздается в их семьях. Всё это может продолжаться бесконечно, пока кто-то один не включит свою осознанность и не поймет, что этот ад – не его сценарий, а ненужное, устаревшее наследство, старая программа, из которой МОЖНО и НУЖНО выйти. Вопрос как?

Расскажу на своём примере. Я выросла в токсичной семье, где между мамой и папой велась 30-летняя война. После 30 лет совместной жизни они развелись. Правда, назвать это совместной жизнью сложно. Мы жили в большом доме, у каждого была своя комната и своя постель. То есть мои родители не делили совместное ложе. Обмен энергией у них происходил в ежедневных скандалах.

Моя семейная жизнь разыгралась в точности по такому же сценарию, и после 6 лет брака я развелась. Мне было тогда всего 25 лет. Я вышла из зала суда и сказала, что в этот ужас добровольно себя никогда больше не направлю. Но ведь не везде семья – это ужас и кошмар. Есть люди, для которых это счастье. И тогда я начала искать ответы, как стать счастливой и построить счастливые отношения. Всё идет из детства. Я поняла, что мне нужно принять в себе свою маму – любительницу поскандалить. Ведь пока не примешь мать как часть себя, пока не признаешь: то, что есть в ней, есть и в тебе, – ты ничего не можешь сделать с этими программами. Вроде и воюешь с ними, когда видишь их снаружи, но это битвы с ветряными мельницами. Потому что корень всего – внутри. Но когда я искренне признаю: она – это я, тогда я беру над этим состоянием власть, могу этим управлять и видоизменять. На проработку мамы у меня ушло, наверное, лет десять.

Её главным сценарием была роль жертвы. Подчиняясь своим начальникам на работе, часто унижаясь, стараясь быть перед людьми доброй, всем услужить, она компенсировала это, тираня и унижая своих домашних, близких. Мой выход из программы жертвы был долгим, потому что он шёл через принятие матери – принятие её сознания жертвы как своего. С этим так сложно было согласиться, но другого пути нет.

 

Боль притягивает боль

Пока ты находишься в состоянии жертвы, нет смысла заводить семью – любые отношения, даже по самой большой любви, постепенно скатятся к недовольству жертвы своим мужем-тираном. Наши гиды-наставники из духовного плана часто оберегают такую женщину, направляя её в одиночество – как в самую лучшую возможность безболезненно разобраться в себе, переписать свои программы, исцелиться. Подобно тому, как нельзя есть жаренного, пока болеет печень, а выздоровеет – пожалуйста, ешь всё, что хочешь. Но мы, женщины, столь нетерпеливы, мы часто жалуемся на одиночество, часто не выдерживаем этой целительной диеты и срываемся в отношения – налетаем на «жаренное» – и получаем боль. А потом пишем письма-прощения, чтобы хоть как-то эту боль выпустить из себя. «Ах, как много боли причинили мне мужчины!» Нет, не мужчины, а собственное невежество и упрямство.

Нужно понять: если внутри тебя уже есть боль (есть токсичный сценарий, всякие страхи и неприятия) – то ты притянешь боль. Не мужчину, не счастье, не любовь, а боль. Счастье притягивает счастье.

 

Игра на флейте

Я научилась быть счастливой одна, когда исцелила в себе свою маму – мою внутреннюю женщину. Моя жизнь стала яркой, как жизнь героя. Ведь выход из жертвы – это обязательно Путь Героя. Однако, не смотря на то, что моя жизнь сейчас интересная, творческая, сказочная, я понимаю, что она всё-таки однобокая. В ней практически нет мужчин. Я словно живу на планете женщин: все мои друзья – женщины. Если мне нужна в чём-то помощь, её мне оказывают женщины. Хочется с кем-то поговорить, сходить вместе в кино или театр – подруги тут как тут, но только не мужчины. Мужчины как будто живут на такой огромной дистанции от меня, что я им не видна. Я понимаю: это не что иное как неисцеленная пропасть между моими мамой и папой, моей внутренней женщиной и внутренним мужчиной.

Чтобы исцелить себя и свой род, я углубилась в психологию настолько, что стала практикующим психологом и даже парапсихологом, применяя для исцеления души энергоинформационные практики, силу заговорного слова, шаманизм. Обитая внутри своего одиночества, идя в свои неисчерпаемые глубины, я стала тем, кем я есть сейчас – вашей любимой волшебницей Чародеей. Я помогаю людям привлечь в свою жизнь счастливые отношения и сделать семейные отношения счастливыми. Моя помощь эффективна, потому что… потому что я искренне хочу помочь себе, и всё время продолжаю искать те скрытые пазлы, которые превратят зону боли в зону счастья.

Возможно, в этом и была задумка моего Высшего руководства (духовного гида-наставника) – провести меня через такие программы, которые заблокирую мою личную жизнь, и моя энергия потечет на служение людям? Работая с людьми как целитель душ, я наблюдаю у всех одно и то же – боль там, где есть блок, где энергия не может течь свободно. Но во Вселенной не бывает ничего ненужного. Эти блоки нам тоже нужны. Бог, словно играет на нас, как на флейте, перекрывая одну дырочку, чтобы его дыхание (жизненная энергия) вышла через другую, и в мире (Вселенском оркестре) зазвучала определенная нота. Когда эта нота чётко прозвучит, Бог сам откроет другую дырочку – ту, которая была закрыта. Начнут так складываться обстоятельства, что она разблокируется. Получается, что если всё принять как есть – боли не будет. Она возникает от того, что мы хотим САМИ подуть в ту дырочку, которая сейчас закрыта, и немедленно открыть её. Мы видим, что у кого-то она звучит, а у нас нет. И вот это «нет» вызывает боль.

Я прожила 9 лет без отношений с мужчиной, в течение которых постоянно думала: как бы открыть эту перекрытую дырочку, но все попытки приводили меня только к боли. Я устала от этого и сдалась, ведь я уже сделала всё, что могла. Хорошо. Пусть будет так. Принимаю путь одинокой Яги.

 

Мужские поступки

После этого решения мне стало спокойно, и пошел прилив сил. Ведь моя энергия больше не тратились на ожидание встречи с мужчиной. Вскоре мне предстояло дальнее путешествие – в Москву, где мой давний друг готовил к изданию книгу по нашей переписке в образах героев эпохи Возрождения. Мы договорились вместе встретить книгу с издательства и отметить событие, которое ждали 9 лет.

И вот я начинаю путь. Делаю первые шаги с большим чемоданом, сойдя с автобуса в Виннице, – и у чемодана отваливается колёсико. Однако, для меня, одинокой путешественницы, в этот раз это не стало катастрофой, ибо на автостанции меня уже ждал мужчина. Он взялся из ниоткуда, как сюрприз. Пока я ехала из своего села в Винницу, я созвонилась со своей ученицей, попросилась к ней на чай, ведь до отхода поезда – 4 часа. Наш разговор случайно услышал её папа. «Она же одна с чемоданом! Её надо встретить», – сказал он. И встретил, и на вокзал потом отвез.

«Надолго в Москву?» – спросил он меня.

«Посмотрю, как сложится, знаю только, что не смогу задержаться там дольше, чем на месяц, потому что у меня дома в селе дров хватит ровно на месяц. Нужно будет возвращаться, и сразу покупать дрова. У нас печное отопление. Дома дочь», – ответила я.

В Москве я узнала, что из-за ошибок в верстке издание книги задерживается на месяц. Не возвращаться же мне домой ни с чем. И я решила подождать, навестив тем временем родственников в Петербурге. Это было авантюрой, потому что у родственников в многодетной семье в тесной квартире я могла прожить 3-4 дня. Дольше стеснять их было неудобно. Гостиницу я не потянула бы. Я рискнула – обратилась к одному своему знакомому, живущему в Петербурге, с просьбой поддержать меня. Он согласился. Интересно, что мы с ним еще ни разу не виделись. Мы были друзьями по фейсбуку. Тем не менее, этот молодой мужчина предоставил мне свою квартиру и холодильник с едой, купленной специально для меня, он заправил мне мобильный телефон и оставил деньги на проезд по городу, а потом еще по ходу дела купил мне 2 экскурсии. Сам же пошел жить к своим друзьям, и ни каким образом меня не беспокоил и ничего не требовал взамен.

И вот я уже обитаю в петербургской квартире, как у себя дома. Приняла ванну, легла на широкую кровать – и почувствовала блаженство. Как же мне это было нужно – побыть одной в пространстве! Я не могла вспомнить, когда у меня это было. Я все время живу с кем-то – дома с дочерью, в путешествиях я останавливаюсь в семьях моих друзей. Я все время кого-то выслушиваю, ладую, вдохновляю, ободряю. Наконец, я принадлежу только себе. Мне не хотелось из этой квартиры никуда выходить. Петербург манил своей красотой и интересностями, но я несколько дней просто сидела дома одна и наслаждалась тишиной. И там, в этой тишине, ко мне пришла разгадка, в чём заключается поломка моих отношений с мужчинами. Конечно же, она вела к моему отцу.

Я никогда не прорабатывала своих отношений с отцом. Ведь у меня с ним было всё хорошо. Он меня полностью принимал и обожал, был моим другом и защитником. Но почему же тогда мои отношения с мужчинами всегда были проблемными? И тут я вспомнила. Когда мне было 14 лет, у папы появилась любовница. Он был богатым, успешным 50-летним мужчиной. А она – бедовая, молодая, гулящая, с тремя маленькими детьми от разных мужчин. Она уцепилась в него как в единственный шанс выжить. Мама страшно истерила тогда и постоянно говорила мне: «Вот видишь – мужчины за секс готовы отдать всё!» Что тут сказать: факт налицо – да, папа не заботился о маме, которая спала в отдельной комнате, не дарил подарков, у них все было раздельным – и питание, и бюджеты. А любовнице он отдал всё, он купил ей трёхкомнатную квартиру, он заботился о ней и её детях. И только сейчас я поняла, что тогда в меня вошло мамино убеждение: «Мужчины дают заботу только за секс».

Мужская забота очень нужна женщине. Иногда, это действительно, шанс выжить. Я всегда хотела, чтобы обо мне заботился мужчина, это так приятно. Но я могла получить это только через свою деструктивную программу. Как это происходило? Я хочу заботу – сразу включается «это возможно только за секс» – и отношения строятся только на нижней чакре. Ни с одним мужчиной я не поднялась до уровня сердца. Почему же мужчины быстро прекращали заботиться обо мне, не смотря на мою сексуальную доступность? Элементарно, Ватсон, – я ведь не взяла мужчину в сердце, и потому у нас, по сути, торг – ты мне заботу – я тебе секс. Но если я его не люблю, то я не хочу секса с ним. У женщин сексуальное желание идет из сердца. И вот я подсознательно делаю всё, чтобы он не заботился обо мне. Я покупаю себе всё сама, я всё делаю дома сама. И для его заботы просто нет места. Мужчине ничего не остается, как паразитировать. Тогда, согласно своей программе, я выдвигала чёткий аргумент: «А за что я должна давать тебе секс – ведь ты не заботишься обо мне?» Вот и повод для расставания. Мужчина еще немного подергается, встанет с дивана – бросится на рынок за покупками, возьмется за молоток и гвозди – что-то починить… Но всё это бесполезно, если я не взяла его в сердце.

О, какой же это прорыв в сознании! Наконец, программа выявлена, и она больше не будет иметь власти надо мной. И, может, теперь я смогу полюбить мужчину? Но даже, если нет – чёрт с ним! Главное, что я больше не попаду в зависимые отношения, построенные на уродливой программе. Я могу не бояться отношений!

Надо сказать, что осознание этой программы пришло ко мне, когда впервые мужчина поступил со мной не как всегда, то есть не по правилам этой программы. Предоставил заботу, не требуя секс и не намекая на это. Оказывается, взлом программы может произойти двумя способами – или благодаря глубинным проработкам своей психики (изнутри) или снаружи, когда кто-то поступает с тобой не так, как привычно. А стоит хоть раз сделать что-то не так – и всё меняется, и пошло-поехало по-новому.

Через неделю мне написал в Вайбере папа моей ученицы из Винницы: «Дай мне номер телефона твоей дочери, я привезу ей машину дров». Опять просто так! Но почему? Он ответил: «Потому что я мужчина. Я услышал, что у женщин зимой нет дров. Как мне с этим жить дальше и ничего не сделать? Я должен помочь».

Вот так началась новая эпоха в моей жизни – эпоха гармоничного взаимодействия с мужчинами. В Москве вообще был месяц в мире заботливых мужчин-друзей, я даже Новый год встретила в компании троих мужчин. Моя новая программа теперь звучит так: «Мужчины дают мне заботу – я даю мужчинам любовь».

 

Уроки з Велесом. День 3. Я і мої втрати

Велес – бог підсвідомості. Саме там записані наші програми і звички, завдяки яким ми багато речей робимо автоматично. Також там знаходяться наші душевні рани від тих втрат, що ми пережили. Ми приховуємо їх, заїдаючи їжою, набираючи зайву вагу, запиваючи алкоголем, міняючи статевих партнерів…
Та рани треба не ховати, а зцілювати. Спробуйте сьогодні знайти час для такої практики. Запаліть свічку, щоб полум’я спалювало біль, глибоко подихайте і призвіть на допомогу Велеса: “Велес-батечко прийди! Допоможи мені повернути втрачені частинки моєї душі!”
Знайте, що ці частинки нікуди не зникли, вони перебувають в іншому місці, наприклад, з людиною, яку ви любили, але змушені були розстатися, або в тій події минулого, де ви залишили багато своєї психічної енергії.
Підіть подумки в ті події, до тієї людини, пригадайте якісь ситуації, в яких вам було боляче і біль досі фонить. І заберіть звідти частинку своєї душі, свою енергію і силу. Скажіть: “Тобі твоє залишаю, а своє забираю. Частинка моєї душі, сила моя, йди до мене, додому, тут і зараз!” І зробіть кілька глибоких вдихів, ніби втягуючи свою втрачену енергію і частинку душі.
Після практики подякуйте Велесу за підтримку.

 

Уроки з Велесом. День 2. Уроки моєї душі

Стиха, стиха лодья по воді,
В тої лодьї Велес на кормі…
Отже Велес знову везе душу на втілення в Явний матеріальний світ. Уявіть, що це ваша душа. Ви натхненні, але трохи схвильовані. Адже ви направляєтеся в світ, де душі проходять уроки. Чи вдасться вам їх пройти. Ви самі їх вибрали і ваша душа дуже зацікавлена в такому досвіді, але перше, з чим ви зіткнетися в явному світі – це амнезія. Ви майже відразу забудете хто ви і для чого тут. Багато людей так і не можуть згадати, а отже не можуть стати свідомими і виконати своє призначення.  Зате Велес пам’ятає і знає все про кожного з нас. Він може підказати.

Уявіть себе поряд з ним у тій лодьї під час вашого переходу. Знайдіть кілька хвилин для медитації і розмлви з Велесом. Підіть в глибину своєї підсвідомості, спокійно рівномірно дихайте із закритими очима. Ось питання, на які ви зможете знайти відповіді, звертаючись до бога Велеса:
– Як виглядає моя душа? Вона стара чи молода?
– Скільки разів душа втілювалася?
– Що зараз моя душа хоче взнати, який досвід отримати, чому навчитися?
– Які уроки вибрала моя душа на цей раз?

Після медитації запишіть ці відповіді.
Якщо вам захочеться порадитися зі мною, можете вислати мені запис в приват.

Уроки з Велесом. День 1. Благословення предків

(Семиденний цикл духовних практик)

Велес – Бог мудрості, багатства, торгівлі, мистецтва, чаклунства і захисник рогатої худоби, покровитель волхвів. Велес хранитель Міжсвіття – кордонів між Явою і Навою. Він супроводжує душі між світами і сприяє перевтіленню. Велес панує над Темними Богами і духами світу Нави. Він має владу у всіх трьох світах – Нави, Яви і Прави в будь-який час доби і року. Але як господар він проявляється в світі Яви взимку, коли природа завмирає. У цей час добре проводити духовні практики, пізнавати свою душу, медитувати і навчатися у Велеса. Тиждень з Велесом – це і є таке навчання. Прочитуйте щодня текст дня, проробляти описані практики – і ви навчитеся краще чути свою інтуїцію, свою душу і пізнаєте певні грані Велеса.


Велес перевозить душі померлих у потойбіччя – з нашого серединного Явного світу у Навний – нижній. Везе він їх у лодьї по річці Смородинці, як її називають в казках (корінь -мор, тобто означає смерть). Якщо ж розшифрувати слово смерть за значенням його складових, то воно означає: зміна мірності, тобто ми лише міняємо один світ на інший. Наша душа, збагачена новим досвідом, отриманим на землі, йде в Духовний світ – світ безтілесних Душ. І там знову задумує свою подорож на землю, щоб побути у тілі, яке дає душі стільки приємних відчуттів, а разом з тим і можливість відчути біль, як стимул для розвитку. Втілення на Землі цікаве ще й тим, що ми можемо тут взаємодіяти з різними людьми з різного рівня, в той час як в духовному світі, душі гуртуються лише відповідно до своїх вібрацій. Це дає спокій і благість, але не стимулює до розвитку. Отже, щоб напрацювати нові грані Душі, нам треба час від часу занурюватися у матеріальний світ.
За віруванням слов’ян, ми приходимо в свій рід і на нас впливає аж 7 поколінь, які втілювалися перед нами. Кожне покоління дає нам певні програми, які орієнтують нас у житті, тобто, це як заданий маршрут. Було б чудово отримати благословення від кожного з них. Як це зробити?
Для початку підготуйте вервицю на 128 намистин або на 64 (2 кола). Або зав’яжіть на товстій нитці 128 вузликів. Або візьміть для рахунку 128 сірників, щоб перекладати їх з купки на купку. Запаліть свічку. Подихайте глибоко. І в медитативному стані почніть говорити від імені мами: «Люблю. Благословляю ». І відразу відповідайте їй «Дякую. Люблю”. Наступний вузлик – тато: «Люблю. Благословляю ». «Дякую. Люблю “. І так далі, відраховуючи вузлик за вузликом, вимовляємо «Благословляю» від предка, і свою відповідь: «Дякую. Люблю”.
Чоловіки опрацьовують свій рід. А жінки свій і потім – рід чоловіка. Тому що жінка увійшла в його рід і повинна чистити його рід, поки носить його прізвище. Після такої практики рід стає нашим потужним ресурсом.