Небесний палац

Posted on 29.05.2017Leave a comment

Вчора мені допомагала проводити жіночі вікові посвяти п’ятирічна Даночка. Коли я почала розповідати в нашому жіночому колі про те, як наші душі йшли на втілення, дівчинка несподівано підтримала мене і продовжила тему:

«Я пам’ятаю, як це було зі мною, – сказала вона. – Я жила на небі у великому Палаці. Спочатку я пройшла через золоту залу, де живе мій Небесний Батько, потім увійшла в срібну залу, де живе моя Небесна Мати. У цій залі в стінах було багато отворів і багато дітей, які прийшли сюди вибирати собі батьків. Я побачила отвір, над яким написано ім’я моєї мами – «Наташа» і мені воно дуже сподобалося. Я заглянула в отвір і побачила маму, вона теж мені сподобалася. Тоді я пірнула у цей отвір – і опинилася в маминому животику».

Розповідь дівчинки так надихнула нас, що ми теж легко згадали і побачили себе в Духовному світі під час медитації і ще більше налагодили контакт зі своєю душею.

Ми дуже зблизилися і здружилися за цілий день перебування в духовних практиках на природі. І коли прощалися, то Даночка ніжно обняла мене і сказала: «Ти моя Богиня! Ти і є моя Небесна мама!» Її слова розчулили мене, але я сприйняла їх не тільки, як емоції дитини, а як інформацію. Так, вона побачила в мені ту, до якої я звертаюся в молитвах, перш, ніж почати посвяти – Велику Богиню Матір. Саме її енергії я запрошую в наше жіноче коло і пропускаю їх через себе як духовний провідник.

Віват Італія!

Posted on 26.05.2017Leave a comment

Вивішую на дворі білизну і чую, хтось мене гукає:

– Оленко, дитино моя, йди но сюди, я на тебе подивлюся, чи це ти, чи це не ти?

Дивлюся – це моя сільська шанувальниця, баба Ганя, взимку вона прочитала мою книгу «Сказання про шістнадцять зерен Правди» і з того часу завжди люб’язно зі мною вітається. Підхожу до неї на вулицю, вітаюся.

– То ти вже повернулася з Італії? Чому так скоро? – запитує баба Ганя.

– З якої Італії?

– Та всі люди в селі кажуть, що ти вже в Італію виїхала.

– Знову про мене щось видумали, – дивуюся. – Чому саме в Італію?

– Ну, на заробітки…

Отже, колективне безсвідоме мого села відправляє мене кудись подалі за кордон. Місце для мене визначили те, яке є у надрах цього безсвідомого – Італію. Є там ще Польща, куди також українці їздять на заробітки, але для мене вибрали щось більш далеке та екзотичне.

Я заспокоїла бабу Ганю, що їздила не в Італію, а у Чернівці. Приходжу додому, розповідаю доньці про нову легенду про мене, а вона каже:

– Все одно будуть казати, що ти в Італії, бо все село цю плітку підхопило. Мене вже кілька разів запитували в магазині: «Чи передає тобі мама подарунки з Італії?»

Я зрозуміла, що це не просто так. Моє село відправило мене в Італію, тому що я не вписуюсь в їхній загальний сценарій життя. Вони засаджують городи, а я подорожую. Вони прополюють грядки, а я загораю на даху і вчу англійську мову. Вони щовечора дивляться телевізор, а я викинула телевізор з свого життя 20 років тому. Я ходжу в театри, на виставки і концерти. Вони терплять чоловіків-випивох, а я вільна і самостійна жінка. Вони йдуть на свята до церкви і гнуться там в поклонах, а я на святах камлаю своїм бубном на капищах під відкритим небом і сонцем, стрибаю через вогнище і вожу хороводи. Вони їдять хліб і картоплю і повніють, а я понеділкую, їм салати і роблю ранкову гімнастику, зберігаючи такий самий тонус тіла і розмір, коли я була дівчиною. Вони відкладають гроші на чорний день, лікарню і похорон, а я трачу гроші на квитки у міста, яких я ще не бачила.

Отже я – небезпечний елемент для цієї системи. Все, що не вписується в систему, нею виштовхується задля збереження стабільності і незмінності системи.

І мені стало зрозуміло, чому вони всі одночасно садять картоплю і розсаду на грядках в період заморозків, а потім пересаджують те, що померзло. На них має магічний вплив одна страшна думка: «Що люди скажуть?» Сусід посадив, а я ще ні – що люди скажуть? І мусе садити, не думаючи, про результат. Моя тітка минулого року посадила картоплю у 29-й місячний день. Я їй казала, що не можна це робити на спадаючому місяці, треба почекати ще 2 дні. Ні, сусіди посадили, а я ні – що люди скажуть?! Її картопля засохла влітку геть уся.

Колективне безсвідоме – це страшна річ. Це гігантська матка, у якій люди перебувають в стані ембріонів. Ще не народжені, повністю залежні від своєї системи-матки, не усвідомлюючі себе…

Яке ж щастя народитися і жити! Дихати на повні груди. Бачити світ. Творити.

Коріння волі

Posted on 24.05.2017Leave a comment

Скільки живу, я завжди бачу незадоволених людей. Вони заражають один одного своїми претензіями – це не так, і те не так… Але чим більше розвиваєш свідомість, тим рідше виникає незадоволення. З’являється розуміння – якщо ти бурчиш і ти невдоволений, отже –перебуваєш в стані жертви. Бути свідомим і залишатися жертвою – неможливо. Або… або…

У якийсь момент я поставила перед собою мету бути задоволеною усім, що є в моєму житті, щоб там не відбувалося. І у мене вийшло! Мені щиро подобається все, крім одного… Мене дратують незадоволені люди. Змінити їх я не можу, але можу змінити ставлення до них. А для цього треба їх зрозуміти, тобто зрозуміти природу незадоволення. Це слово само розповідає про себе. Незадоволення – це означає «той, хто йде не за своєю волею». Та у цьому слові є ще маленька частка – «до», що означає «достаток». Коли нам чогось достатньо, ми кажемо «доволі». Отже незадоволення насправді виникає, коли у людини недостатньо волі. Справді, що робить незадоволений – критикує інших за те, що йому щось недодали або щось для нього не зробили чи зробили не так. Тобто людина вимагає від інших компенсувати свій нестаток волі, а якщо хтось це не робить, то звинувачує їх – і рідних, близьких, і начальника, і владу.

Але, ніхто не може зарадити людині, якщо їй не вистачає власної волі. Де ж взяти волю і чому її не вистачає? Воля, воло… Центром волі вважається горлова чакра, що відповідає за комунікації, творчість і самовираження. Хто ж, крім нас самих, наступає на горло власній пісні? І чому пісня ллється, в основному, у вигляді жалоби? Воля – це сила, енергія, харизма. Це також внутрішня дисципліна та самоорганізованність, тобто структурованість. Але, якщо енергії мало, то немає що структурувати.

Отже, все починається з енергії. Людина – це згусток енергії, вона також провідник енергії Неба, Космосу та енергії Землі. Нам також дає енергію рід – аж сім поколінь предків. Якщо це все додати, то кожен з нас має бути мегаенергетичним. І де ж воно?

Якщо людина, маючи такий потенціал, перебуває в стані жертви і жаліється на життя та на своє оточення, це означає тільки одне – у неї порвані зв’язки – з Небом, Землею і Родом.

Я усвідомила це сьогодні і таким чином на зміну моєму роздратуванню незадоволеними людьми прийшло щире співчуття. Я зрозуміла, що, коли людина жаліється, агресує, плаче, ненавидить, вимагає, тисне, маніпулює, звинувачує – це означає, що вона справді дуже нещасна, відірвана від головних джерел енергетичного живлення – Неба, Землі і Роду. Саме це і тільки це вона виражає, у якій би формі воно не відбувалося. Таку людину можна зцілити любов’ю, адже зв’язок – це і є любов.

Жінка і стихії

Posted on 15.05.2017Leave a comment

Сьогодні мені подзвонила середнього віку жінка: «Допоможіть вийти з депресії. У мене все, ніби, добре, але моє життя таке сіре …» Як життя може бути сірим, якщо щодня на небі з’являється сонце? Яскраве, вогняне, воно забарвлює небо в рожево-багряні кольори, воно сяє всім. Природа завжди показує нам, що треба зробити, щоб набути тих чи інших якостей.

Коли сумно і сіро – ставай Сонцем, світи всім. Це означає – вийди з нори своїх страхів. Як? Постав перед собою велику мету, таку велику, щоб аж страшно було від усвідомлення, що ти маєш до неї дійти і робити це, жити зовсім по-новому, стати тим, ким хочеться. Велика ціль підіймає Сонце.

Що робити, коли страх змін все ж таки бере верх? Поклич в своє життя Вітер, стань такою ж легкою і рухливою, як ця стихія. Поїдь у подорож – і ти повернешся іншою. Не маєш грошей на подорож – почни рухатися там, де ти є. Бігай, тренуй тіло, танцюй.

Що робити, коли все ж таки бере верх надмірне напруження, до якого звикла? Адже все життя доводилося тримати себе в якихось рамках – перед строгими батьками, учителями, колегами. Стільки енергії тратилося на те, щоб не бути собою, що тіло і душа заціпеніли – їм не до танцю. Стань водою, огортай обставини, як вода каміння, і течи. Тобто, ні за що не чіпляйся. Не будеш чіплятися – не будеш ображатися. Протікай крізь конфлікти, страхи, минай тупіки.

Але, якщо смуток перемагає, як текти? Стань Землею. Поринь у свій смуток, як в зимовий сон. Відпочинь. Та разом з тим засівай у свою душу зерна радості, як озимину сіють до снігу. Мрій про весну, любов і красу.

Стихії допомагають жінці розкритися.

Магія Білого Світла

Posted on 13.05.2017Leave a comment

Кличу Первозданне Світло Творця, Живо-Матінко, прийди!

Так кажуть цілителі, закликаючи перед сеансом Живу – універсальну життєву енергію. Жива проникає в рослини та в усі живі створіння, просочує землю небесною силою. Адже Жива сходить з Неба. Це світло. В уявлені наших предків прадавніх слов’ян поняття Світло і Сонце не тотожні. Сонце може сховатися за хмарами, але Світло є, і воно охоплює все навколо. Від нього походить слово «світ», «Всесвіт». Це означає, що все, що ми бачимо навколо – це світло. Людина – теж світло, але більш щільне. Предки уявляли Первозданне Світло – білим. Звідси – Білий світ.

Щоранку, виходячи на двір, я кажу: «Добрий день тобі, Світе Білий!» А вже потім читаю молитву Дажбогу. Коли я ще не знала цієї інформації, я думала, що вітаюся зі світом, тобто миром людей і природи. А виявляється я, перш за все, вітаюся з Первозданним Світлом – енергією життя, Живою.

Наші предки все наділяли свідомістю і Духом. Жива в їхній уяві поставала у вигляді прекрасної Богині, з долонь якої на землю випромінюється життєдайне світло. Жива весь час присутня на землі, тому життя не закінчується, але воно трохи замирає взимку, коли зменшується потік Живи. З приходом весни, зі збільшенням світового дня, Живи стає більше.

Травень є піком активності Живи, тому що найбільше енергії йде на ріст рослин. Вживаючи рослинну їжу, що зросла під сонцем, ми наповнюємося енергією Живи. Ми також можемо збільшувати свою Живу, закликаючи Богиню Живу увійти в наше тіло, наповнити нас силою. Ми можемо просочувати Живою їжу, напої, креми для обличчя тощо, пропускаючи Живу через свої руки на ці об’єкти.

Ще дуже корисно ототожнюватися з Білим Світлом. Закрити очі і уявити Біле Світло – увійти в нього і розчинитися в ньому – стати самому Білим Світлом.

Я часто буваю в дорозі, і щоб подорож пройшла вдало, й попутники були добрі, я подумки наповнюю вагон поїзда Білим Світлом. Щоб все гаразд було з моїми речами, я наповнюю валізу і сумку Білим Світлом. Якщо у моєму полі зору є якась негармонійна людина, я наповнюю її Білим Світлом або Живою. Це нікому не нашкодить. Первинне Світло гармонізує будь-яку ситуацію. Тобто, якщо вам не подобаються стосунки з кимось чи подія, ситуація, яку ви переживаєте, замість того, щоб злитися, наповніть всіх учасників Білим Світлом.

Жива як первинне Світло Творця допомагає зрозуміти призначення Білобога. Це Бог Білого Світла. Тобто, миру, спокою, життєдайної творчої енергії. Я часто помічаю в Фейсбуці, як жінки пишуть гнівні пости з приводу негараздів в країні, політичних ситуацій, емоційно зливаючись з цими руйнівними моментами. Адже варто нам на внутрішній образ-картинку накласти емоцію – і ось ми вже матерізували те, що кипить у нас всередині. Руйнування, гнів, агресія – це прояв Чорнобога. Тобто, обурюючись на Чорнобога, ми підсилюємо його, бо ототожнюємося з ним.

Нейтралізувати Чорнобога може тільки Білобог – Біле Світло. Ми, жінки, істоти емоційні, тому нам особливо важливо не перейматися руйнівними вібраціями. Якщо схвильовані – уявляйте Біле Світло, розчиняйте в ньому свою тривогу. Відчуваєте гнів – спрямуйте його у Біле Світло. І самі станьте Білим Світлом. Бути провідником Білобога чи Чорнобога – це наш вибір.

Чорнобога не треба боятися і цуратися. Коли він приходить, йому треба дякувати за те, що показав нам, наскільки ми відійшли від Білого Світла, наскільки зменшилось в нас самих нашої Білоби, а отже й Живи – енергії життя.

«Кличу Первозданне Світло Творця, Живо-Матінко, прийди!» – кличте Живу у своє життя частіше – і воно засяє як діамант.